Угруповання формації ковили пірчастої

(Stipeta pennatae)

Асоціації:

Австрійськозіноватєво - пірчастоковилова (Stipetum (pennatae) chamaecytisosum (austriaci)), валіськокострицево - пірчастоковилова (Stipetum (pennatae)festucosum(valesiacae)), вузьколистотонконогово - пірчастоковилова (Stipetum (pennatae) poosum (angustifoliae)), низькоосоково - пірчастоковилова (Stipetum (pennatae) caricosum (humilis)), пірчастоковилова чиста (Stipetum pennatae purum), пониклошавлієво - пірчастоковилова (Stipetum (pennatae) salviosum (nutantis)), середньопирійово - пірчастоковилова (Stipetum (pennatae) elytrigiosum (intermediae)), черняєвольоново-пірчастоковилова (Stipetum (pennatae) linosum (czerniaevii)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань:

9,5 - 12,6; І, ІІ; 2;"перебувають під загрозою зникнення".

Поширення в Україні:

Лучні степи лісостепової зони, переважно на Лівобережжі, за ходить на південь широколистяно-лісової зони та на північ підзони справжніх степів.

Фізико-географічні умови:

Домінант - лучностеповий щільнодернинний мезоксерофіт. Угруповання приурочені до плакорів та пологосхилових місцезростань з потужними малогумусними в різній мірі вилугованими чорноземами, нерідко також - до схилів річкових долин і балок з еродованими ґрунтами та відслоненнями крейди, вапняків, доломітів.

Біотоп:

Лучні різнотравно-злакові степи.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість:

Рідкісний тип асоційованості домінуючих видів. Домінант - ковила пірчаста (Stipa pennata) - занесений до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість:

Зональний маркер лучностепових умов.

Ценотична структура та флористичне ядро:

Лучно-степові доволі високі та щільні травостої з проективним покриттям 70 - 95%, одноярусні з добре вираженими трьома-чотирма під’ярусами. На пізніших стадіях демутації пасовищних збоїв часто формуються двох’ярусні чагарниково-степові угруповання з участю зіноваті австрійської (Chamaecytisus austriacus), з. руської (C. ruthenicus) та з. Ліндемана (C. lindemannii). В горизонтальній структурі характерним є рівномірне і щільне запов нення міждернинних проміжків різнотравними компонентами травостою. Синузія весняних ефемерів та ефемероїдів розвинена слабко, серед них трапляються брандушка різнокольорова (Bulbocodium versicolor), зірочки червонясті (Gagea erubescens), гіацинтик блідий (Hyacinthella leucophaea). У наземному покриві за помірних пасовищних навантажень формується другий (в чагарниково-степових угрупованнях - третій) ярус, де переважає мох - абієтінела ялицева (Abietinella abietina). Загалом у травостоях переважають дернинні, пов’язані з причорноморськоказахстанськими лучними і справжніми степами злаки. Це, зокрема, ковила волосиста (Stipa capillata), костриця валіська (Festuca valesiaca), к. борозниста (F. rupicola), у тому числі ті, що уникають південних посушливих регіонів степової смуги, а саме: ковила пірчаста та к. вузьколиста (S. tirsa), куничник наземний (Calamagrostis epigeios), мітлиця виноградникова (Agrostis vinealis) та ін. Високим траплянням і рясністю на багатьох висококарбонатних екотопах відзначається західнопалеарктичний мезоксерофільний вид - осока низька (Carex humilis). Трапляються численні представники мезоксерофільного лучно-степового різнотрав’я, зокрема: гадючник звичайний (Filipendula vulgaris), шавлія лучна (Salvia pratensis), залізняк бульбистий (Phlomis tuberosa), суниця зелена (Fragaria viridis), конюшина альпійська (Trifolium alpestre) тощо.

Потенціал відновлюваності:

Задовільний.

Режим збереження:

Регульованої заповідності, заказний.

Забезпеченість охороною:

Охороняються у відділеннях Українського степового ПЗ (Михайлівська цілина та Крейдова флора), НПП"Святі Гори", НПП"Подільські Товтри", ботанічних заказниках загальнодержавного значення"Павлівський" (Одеська обл.),"Вишнева Гора" (Рівненська обл.),"Обіжевський" (Тернопільська обл.),"Крейдяні відслонення","Балка березова" (Луганська обл.), ландшафтних заказниках загальнодержавного значення"Сокіл","Івахновецький" (Хмельницька обл.),"Комарівщина" (Дніпропетровська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації:

Реконструкція лучностепових угруповань на виснажених та порушених ділянках. На територіях, що охороняються, необхідно регламентувати випас худоби, впровадити регулювальні заходи. Охорона цілинних решток лучних степів, територіальна оптимізація заповідних ділянок та резервування земель з метою реконструкції степу.

Джерела інформації:

Білик, 1957, 1973а; Білик, Ткаченко, 1972; Зиман, Івашин, Хархота, 1972; Зеленая книга ..., 1987; Остапко, 1995; Ткаченко та ін., 1998; Ткаченко, 2004.

Автор:

В.С. Ткаченко