Угруповання формації ковили Лессінга

(Stipeta lessingianae)

Асоціації:

Кальєчебрецево - лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae) thymosum (callieri)), кримськочебрецево - лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae) thymosum (taurici)), стевеносонцецвітово - лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae) helianthemosum (stevenii)) - Крим; валіськокострицево - лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae) festucosum (valesiacae)), вапнолюбнобедренцево - лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae) pimpinellosum (titanophilae)), волосистоковилово - лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae)stiposum(capillatae)),вузьколистотонконогово - лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae) poosum (angustifoliae)), гребінчастожитняково - лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae) agropyrosum (pectinatae)), залеськоковилово - лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae) stiposum (zalesskyiі)), кущовокараганово-валіськокострицево - лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae) caraganoso (fruticis) - festucosum (valesiacae)), пониклошавлієво - лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae) salviosum (nutantis)), прибережностоколосово - лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae) bromopsidosum (ripariae)), українськоковилово - лессінгоковилова (Stipetum (lessingianae) stiposum (ucrainicae)) - рівнинна частина України.

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань:

8,0 - 14,5; І,ІІ; 3;"типові".

Поширення в Україні:

Підзона різнотравно-ковилових (справжніх) степів на Причорноморській і Приазовській низовинах, Приазовській височині, Донецькому кряжі, на південних схилах Середньоруської, Придніпровської і Подільської височин, в Криму (Тарханкутський і Керченський півострови).

Фізико-географічні умови:

Один з найпосухостійкіших і карбонатофільніших видів ковили, що росте на схилах річкових долин, балок, лиманів і морських узбереж зі звичайними і південними чорноземами, каштановими і змитими кам’янистими ґрунтами південної частини України.

Біотоп:

Справжні степи злакові. Валіськокострицево-ковилові (з домінуванням ковили найкрасивішої (Stipa pulcherrima), к. Лессінга (S. lessingiana), к. української (S. ucrainica), к. понтійської (S. pontica)).

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість:

Звичайний тип асоційованості домінанта та співдомінантів. Ключові угруповання екосистем національного значення. Домінант (к. Лессінга) та співдомінанти (к. волосиста (S. capillata), к. українська) занесені до ЧКУ. Ковила Залеського (S. zalesskii) занесена до ЧКУ, ЄЧС та ЧК МСОП.

Ботаніко-географічна значущість:

Зональний маркер типових степів України.

Ценотична структура та флористичне ядро:

Переважно одноярусні трав’яні угруповання, в яких виділяються три під’яруси. В чагарниково-степових угрупованнях формується чагарниковий ярус, до складу якого входять карагана кущова (Caragana frutex), мигдаль степовий (Amygdalus nana), подекуди - таволга звіробоєлиста (Spiraea hypericifolia) та т. зарубчаста (S. crenata). Петрофітні варіанти синтаксону мають дещо зріджений (загальне проективне покриття 50 - 70%) і флористично бідніший травостій.

Перший під’ярус (заввишки 60 - 90 см) утворюють ковила волосиста, стоколос прибережний (Bromopsis riparia), тимофіївка степова (Phleum phleoides), шавлія поникла (Salvia nutans), волошка притиснутолускувата (Centaurea adpressa), підмаренник руський (Galium ruthenicum), молочай Сегієрів (Euphorbia seguieriana), малабайла пахуча (Malabaila graveolens), залізняк бульбистий (Phlomis tuberosa), сухоребрик мінливий (Sisymbrium polymorphum) та ряд інших степових злаків і різнотравних фітокомпонентів. До другого під’ярусу (заввишки 30 - 60 см) входять як головний едифікатор (ковила Лессінга), так і деякі ксерофільні щільнодернинні злаки, а саме: костриця валіська (Festuca valesiaca), кипець гребінчастий (Koeleria cristata), а також численні види степового різнотрав’я - люцерна румунська (Medicago romanica), кринітарія волохата (Crinitaria villosa), чистець трансільванський (Stachys transsilvanica), шавлія лучна (Salvia pratensis) і ш. дібровна (S. nemorosa), гострокільник волосистий (Oxytropis pilosa), шандра рання (Marrubium praecox) тощо. В третьому під’ярусі (заввишки до 30 см) звичайними є оман німецький (Inula germanica) і о. шершавий (I. hirta), півники карликові (Iris pumila), вероніка степова (Veronica steppacea) і в. австрійська (V. austriaca), чебрець Маршаллів (Thymus marschallianus) і ч. кримський (T. tauricus), молочай степовий (Euphorbia stepposa), осока приземкувата (Carex supina), наземка мала (Polycnemum minus) та ін.

На північній межі поширення помітно зростає участь лучно-степових видів, зокрема гадючника звичайного (Filipendula vulgaris), конюшини альпійської (Trifolium alpestre) і к. гірської (T. montanum), півників угорських (Iris hungarica), анемони лісової (Anemone sylvestris), оману шершавого, синяка плямистого (Echium maculatum) та ін. У Криму до складу угруповань долучається ксерофітне різнотрав’я та петрофітно-кальцефільні види, а саме: полин кримський (Artemisia taurica), п. Лерхе (A. lerchiana)) і п. вовнистий (A. lanulosa), чебрець Кальє (Thymus callieri) і ч. кримський (T. tauricus), астрагал ріжковий (Astragalus corniculatus), кипець лопатевий (Koeleria lobata), громовик кримський (Onosma taurica), загнітник головчастий (Paronychia cephalotes) тощо.

Потенціал відновлюваності:

Домінант угруповань відносно швидко займає своє місце на еродованих ґрунтах степових схилів з неглибоким заляганням карбонатних порід після припинення надмірних пасовищних навантажень (як стадія сукцесії), проте домінує впродовж вузького сукцесійного проміжку часу, поступаючись місцем іншим злакам і різнотрав’ю.

Режим збереження:

Регульованої заповідності, заказний.

Забезпеченість охороною:

Охороняються в БЗ"Асканія-Нова", у відділеннях Українського степового ПЗ та Луганського ПЗ, Єланецькому ПЗ, Опукському ПЗ, НПП"Святі Гори", Азово-Сиваському НПП, РЛП"Половецький степ" (Донецька обл.), РЛП"Біловодський" (Луганська обл.), РЛП"Панай" (Запорізька обл.) та численних заказниках.

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації:

Оптимальним слід вважати заказний режим охорони з регламентованими пасовищними навантаженнями, а в степових заповідниках необхідною умовою тривалого існування лессінгоковилових угруповань є впровадження комплексного регулювання.

Джерела інформації:

Білик, Ткаченко, 1970, 1971; Білик, 1973; Ткаченко, 1973; Осычнюк, Билык, Ткаченко, 1976; Панова, 1976; Билык, Лавренко, 1980; Дідух, Шеляг-Сосонко, 1980; Костильов, 1986, 1987, 1987а; Зеленая книга ..., 1987; Кондратюк, Бурда, Чуприна и др., 1988; Дідух, Ткаченко, Плюта та ін., 1998; Ткаченко, Дідух, Генов та ін., 1998.

Автор:

В.С. Ткаченко