Угруповання формації ковили каменелюбної

(Stipeta lithophilae)

Асоціації:

Білуватодроково - каменелюбноковилова (Stipetum (lithophilae) genistosum (albidae)), валіськокострицево - каменелюбноковилова (Stipetum (lithophilae) festucosum (valesiacae)), жовтоасфоделіново - каменелюбноковилова (Stipetum (lithophilae) asphodelinosum (luteae)), кальєчебрецево - каменелюбноковилова (Stipetum (lithophilae) thymosum (callieri)), кримськочебрецево - каменелюбноковилова (Stipetum (lithophilae) thymosum (tauricae)), низькоосоково - каменелюбноковилова (Stipetum (lithophilae) caricosum (humilis)), стевеносонцецвітово - каменелюбноковилова (Stipetum (lithophilae) helianthemosum (stevenii)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань:

12,5; І; 2;"рідкісні".

Поширення в Україні:

Південний макросхил та яйли Гірського Криму (Кримська АР). Поширена невеликими фрагментами (до кількох га).

Фізико-географічні умови:

Відслонення вапняків та схили різної експозиції з малопотужними дерново-карбонатними ґрунтами на вапняках на висоті понад 400 м н. р. м.

Біотоп:

Петрофітний варіант степів справжніх злакових.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість:

Звичайний тип асоційованості домінанта та співдомінантів. Домінант - ковила каменелюбна (Stipa lithophila) - занесений до ЧКУ, ЄЧС та ЧК МСОП. Співдомінант - асфоделіна жовта (Asphodeline lutea) - занесений до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість:

Кримські ендемічні угруповання.

Ценотична структура та флористичне ядро:

Проективне покриття травостою складає 50 - 80%. Едифікатор угруповань - ковила каменелюбна - кримський ендемічний вид, має проективне покриття 30 - 50%. Співдомінантами угруповань, з проективним покриттям 20 - 30%, виступають такі степові та петрофітні види, як костриця валіська (Festua valesiaca), осока низька (Carex humilis), асфоделіна жовта, чебрець Кальє (Thymus callieri), ч. кримський (Th. tauricus), сонцецвіт Стевена (Helianthemum stevenii), дрік білуватий (Genista albida); серед них багато чагарничків. У складі угруповань виявлено низку кримських ендеміків. Це, зокрема, переломник кримський (Androsace taurica), самосил яйли (Teucrium jailae), залізниця кримська (Sideritis taurica) тощо, а також види широго ареалу, які тяжіють до середземномор’я - вероніка кримська (Veronica taurica), загнітник головчастий (Paronychia cephalotes), стоколос каппадокійський (Bromopsis cappadocicae) тощо. Лучно-степові види відіграють незначну роль.

Потенціал відновлюваності:

Слабкий.

Режим збереження:

Регламентованої заповідності.

Забезпеченість охороною:

Охороняються в Ялтинському гірсько-лісовому ПЗ, Кримському ПЗ.

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації:

Створення нових заповідних територій, включення місцезнаходжень до структурних елементів екомережі, моніторинг стану угруповань.

Джерела інформації:

Шеляг-Сосонко, Дидух, 1980; Дідух, Вакаренко, 1984; Зеленая книга …, 1987; Дидух, 1992.

Автор:

Л.П. Вакаренко, Я.П. Дідух