Угруповання формації ковили волосистої

(Stipeta capillatae)

Асоціації:

Бліднуватокострицево - волосистоковилова (Stipetum (capillatae) festucosum (pallentis)), бородачево-волосистоковилова (Stipetum (capillatae) botriochloosum (ischaemi)), валіськокострицево - волосистоковилова (Stipetum (capillatae) festucosum (valesiacae)), волзькокалофаково - волосистоковилова (Stipetum (capillatae) calophacosum (wolgaricae)), волосистоковилова чиста (Stipetum capillatae purum), гребінчастокипцево - волосистоковилова (Stipetum(capillatae)koeleriosum(cristatae)), залеськоковилово - волосистоковилова (Stipetum (capillatae) stiposum (zalesskii)), кущовокараганово - волосистоковилова (Stipetum (capillatae) caraganosum (fruticis)), лессінгоковилово - волосистоковилова (Stipetum (capillatae) stiposum (lessingianae)), найкрасивішоковилово - волосистоковилова (Stipetum (capillatae) stiposum (pulcherrimae)), низькоосоково - волосистоковилова (Stipetum (capillatae) caricosum (humilis)), пірчастокуцоніжково - волосистоковилова (Stipetum (capillatae) brachypodiosum (pinnati)), пісковоперстачево - волосистоковилова (Stipetum (capillatae) potentillosum (arenariae)), різнобарвнотонконогово - волосистоковилова (Stipetum (capillatae) poosum (versicoloris)), українськоковилово - волосисто ковилова (Stipetum (capillatae) stiposum (ucrainicae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань:

8,0 - 13,8; І, ІІ; 4;"типові".

Поширення в Україні:

На всій території України, на Українському Поліссі та в Українських Карпатах трапляється спорадично.

Фізико-географічні умови:

Вододіли з сухими глинистими і супіщаними чорноземними та каштановими ґрунтами, кам’янисті схили, галявини байрачних лісів. Екологічна амплітуда домінанта синтаксону є найширшою серед кови

лів, що забезпечує їй високу витривалість та повсюдність поширення. Угруповання вразливі до розорювання, але стійкі до інших видів антропогенного впливу (витоптування, випалювання, випасання, викошування).

Біотоп:

Лучні різнотравно-злакові та справжні злакові степи, південні полиново-злакові степи, засолені степи.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість:

Одні з типових, найпоширеніших і найстійкіших степових угруповань. Домінант (ковила волосиста (Stipa capillata)) та співдомінанти (к. Лессінга (S. lessingiana), к. найкрасивіша (S. pulcherrima), к. українська (S. ucrainica), тонконіг різнобарвний (Poa versicolor)) занесені до ЧКУ; калофака волзька (Calophaca wolgarica) - до ЧКУ та ЄЧС; ковила Залеського (S. zalesskii) - до ЧКУ, ЄЧС та до ЧК МСОП.

Ботаніко-географічна значущість:

В Україні домінант сягає північної межі ареалу. Тут угруповання маркують належність екотопів та угідь до степових.

Ценотична структура та флористичне ядро:

Лучно-степові та степові угруповання двох’- триярусні з загальним проективним покриттям від 40 до 95%. У чагарникових степах перший ярус формують степові чагарники, а другий розчленяється на 2-3 під’яруси. До складу першого під’ярусу (60 - 100 см заввишки) найчастіше входять ковила волосиста (тирса), стоколос прибережний (Bromopsis riparia), куничник наземний (Calamagrostis epigeios), тонконіг різнобарвний (Poa versicolor), шавлія поникла (Salvia nutans), рутвиця мала (Thalictrum minus), чистець прямий (Stachys recta), а також види пирію (Elytrigia) та ковили (Stipa). У другому під’ярусі (20 - 40 см заввишки) переважають костриця валіська (Festuca valesiaca), к. бліднувата (F. pallens), куцоніжка пірчаста (Brachypodium pinnatum), бородач звичайний (Botriochloa ischaemum), кипець гребінчастий (Koeleria cristata) та види степового різнотрав’я - горицвіт весняний (Adonis vernalis) і г. волзький (A. wolgensis). У третьому під’ярусі (заввишки до 20 см) звичайно переважають осока низька (Carex humilis), перстач пісковий (Potentilla arenaria), види чебрецю (Thymus), суниця зелена (Fragaria viridis) та ін. Третій ярус формують мохи та лишайники. В травостоях переважають степові, головним чином причорноморсько-казахстанські види (ковила волосиста, к. Лессінга, костриця валіська, тонконіг вузьколистий (Poa angustifolia)), а також причорноморські види (ковила українська, стоколос прибережний, шавлія поникла, ш. австрійська (S. austriaca), ш. дібровна

(S. nemorosa), чистець прямий, гвоздика Маршаллова (Dianthus marschallii)).

Потенціал відновлюваності:

На перелогах відновлення угруповань досить тривале, а на степових збоях - відносно швидке у порівнянні з іншими ковиловими угрупованнями. Цим обумовлені сучасні загальні тенденції поширення, які характеризуються неухильним скороченням ареалу, його фрагментацією.

Pежим збереження. Заказний.

Забезпеченість охороною:

Охороняються в БЗ"Асканія-Нова", Чорноморському БЗ, у всіх відділеннях Українського степового ПЗ, Луганського ПЗ та ПЗ"Єланецький степ", а також у багатьох степових заказниках і пам’ятках природи.

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації:

Охорона цілинних степових решток. Впровадження сталих і помірних рівнів впливу на заповідні степові фітосистеми як регулювальних заходів їх розвитку. Регламентація пасовищних навантажень та пірогенних впливів. Недопущення розорювання і забудови цілинних та староперелогових ділянок степу, реконструкція степових угруповань на виснажених орних землях та дотримання інших елементів раціонального природокористування в степовій смузі.

Джерела інформації:

Білик, 1973, 1973а,б,в; Злаки України, 1977; Билык, Лавренко, 1980; Лавренко, 1980; Зеленая книга ..., 1987; Дідух та ін., 1998; Ткаченко та ін., 1998; Ткаченко, 2004.

Автор:

В.С. Ткаченко