Угруповання формації ковили Браунера

(Stipeta braunerii)

Асоціації:

Валіськокострицево - браунероковилова (Stipetum (braunerii) festucosum (valesiacae)), волохатокринітарієво - браунероковилова (Stipetum (braunerii) crinitariosum (villosae)), вузьколистоковилово - браунероковилова (Stipetum (braunerii) stiposum (tirsae)), гребінчастокипцево - браунероковилова (Stipetum (braunerii) koeleriosum (cristatae)),кальєчебрецево - браунероковилова (Stipetum (braunerii) thymosum (callieri)), каппадокійськостоколосово - браунероковилова (Stipetum (braunerii) bromopsidosum (cappadocicae)), кримськочебрецево - браунероковилова (Stipetum (braunerii) thymosum (taurici)), низькоосоково - браунероковилова (Stipetum (braunerii) caricosum (humilis)), стевеносонцецвітово - браунероковилова (Stipetum (braunerii) helianthemosum (stevenii)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань:

11,4; І; 3;"перебувають під загрозою зникнення".

Поширення в Україні:

Гірський Крим, Тарханкутський та Керченський п-ви.

Фізико-географічні умови:

Переважно південні, рідше східні та західні схили до висоти 1000 - 1400 м н. р. м. з дерново-карбонатними або чорноземними ґрунтами на вапняках.

Біотоп:

Справжні степи злакові.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість:

Звичайний тип асоційованості. Домінант (ковила Браунера (Stipa brauneri)) та співдомінант (ковила вузьколиста (Stipa tirsa)) занесені до ЧКУ.

Ботаніко - географічна значущість. Кримсько-новоросійські ендемічні угруповання.

Ценотична структура та флористичне ядро:

Загальне проективне покриття травостою коливається від 40 до 80%. Перший під’ярус заввишки до 40 см формує ковила Браунера (20 - 60%) за участю ковили вузьколистої, тонконогу безплідного (Poa sterilis), костриці валіської (Festuca valesiaca). Другий під’ярус (до 40%), висотою до 20 см, відповідно до асоціації, формують чебрець Кальє (Thymus callieri) та ч. кримський, (Th. tauricus), осока низька (Carex humilis), сонцецвіт Стевена (Helianthemum stevenii) тощо. У складі угруповань переважають понтичні степові види, а саме: ковила волосиста (Stipa capillata), кринітарія волохата (Crinitaria villosa), шавлія поникла (Salvia nutans) з участю на яйлі лучно-степових, таких як осока низька (Carex humilis), самосил гайовий (Teucrium chamaedrys), лисохвіст піхвовий (Alopecurus vaginatus), роговик Біберштейна (Cerastium biebersteinii) тощо; в передгір’ях спостерігається участь середземноморських видів, зокрема белевалії сарматської (Bellevalia sarmatica), юринеї брудної (Jurinea sordida), маренки Стевена (Asperula stevenii), чебрецю Кальє (Thymus callieri) тощо.

Потенціал відновлюваності:

Задовільний.

Режим збереження:

Регламентованої заповідності.

Забезпеченість охороною:

Охороняються в Карадазькому ПЗ, Опукському ПЗ, Казантипському ПЗ, комплексній пам’ятці природи загальнодержавного значення"Гора Ак-Кая", ландшафтних заказниках місцевого значення"Джангульський","Ділянка степу на Тарханкутському півострові","Ділянка степу біля с. Сонячне" (АР Крим).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації:

Моніторинг стану угруповань. Включення місцезростань до територій та об’єктів природно-заповідного фонду і екомережі.

Джерела інформації:

Шеляг-Сосонко, Дидух, 1980; Вакаренко, Дідух, 1985; Шеляг-Сосонко, Дидух, Молчанов, 1985; Зеленая книга …, 1987; Дидух, 1992.

Автор:

Л.П. Вакаренко