Угруповання формації калофаки волзької

(Calophaceta wolgaricae)

Асоціації:

Валіськокострицево - волзькокалофакова (Calophacetum (wolgaricae) festucosum (valesiacae)), волзькокалофакова чиста (Calophacetum wolgaricae purum), волосистоковилово - волзькокалофакова (Calophacetum (wolgaricae) stiposum (capillatae)), волохатокринітарієво - волзькокалофакова (Calophacetum (wolgaricae) crinitariosum (villosae)), вузьколистотонконогово - волзькокалофакова (Calophacetum (wolgaricae) poosum (angustifoliae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань:

15,2; І; 3;"перебувають під загрозою зникнення".

Поширення в Україні:

Донецький кряж, Північне Приазов’я, Старобільщина (Донецька, Запорізька, Луганська області).

Фізико-географічні умови:

Нижні частини схилів, з карбонатними ґрунтами (дерново-карбонатними або чорноземними) переважно північної експозиції.

Біотоп:

Валіськокострицево-ковилові справжні степи злакові та чагарникові степи.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість:

Звичайний тип асоційованості домінанта та співдомінантів. Домінант - калофака волзька (Calophaca wolgarica) - занесений до ЧКУ та ЄЧС. Співдомінант - ковила волосиста (Stipa capillata) - занесений до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість:

Домінант є східнопричорноморськозаволзьким ендеміком.

Ценотична структура та флористичне ядро:

Чагарниково-степові угруповання у вигляді локальних скупчень калофаки волзької. Проективне покриття угруповань досягає 70 - 100%, ярусна диференціація нечітка. Проективне покриття домінанта (калофаки волзької) - 20 - 30%, співдомінантів різних угруповань, зокрема ковили волосистої, костриці валіської (Festuca valesiaca), кринітарії волохатої (Crinitaria villosa), тонконогу вузьколистого (Poa angustifolia) - 10 - 15%. Всього у складі угруповань трапляються понад 100 видів вищих рослин. У травостої угруповань переважають широко представлені причорноморсько-казахстанські степові види, а саме: костриця валіська, стоколос прибережний (Bromopsis riparia), горицвіт волзький (Adonis wolgensis), полин австрійський (Artemisia austriaca), півники низькі (Iris pumila) тощо. Значну домішку утворюють понтичні види, зокрема белевалія сарматська (Bellevalia sarmatica), шавлія сухостепова (Salvia tesquicola), льонок азовський (Linaria maeotica) тощо, а також ендемічні види - чебрець двовидовий (Thymus dimorphus), юрінея павутиниста (Jurinea arachnoidea), волошка вугільна (Centaurea carbonata), дрік скіфський (Genista scythica) тощо.

Потенціал відновлюваності:

Задовільний.

Режим збереження:

Абсолютної заповідності.

Забезпеченість охороною:

Охороняються в Українському степовому ПЗ (відділення Хомутовський степ), Луганському ПЗ (відділення Провальський степ).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації:

Моніторинг за станом угруповань. Виявлення та картування нових місцезнаходжень, включення до територій та об’єктів природно-заповідного фонду і екомережі.

Джерела інформації:

Білик, Ткаченко, 1971; Осычнюк, Билык, Ткаченко, 1976; Зеленая книга ..., 1987; Ткаченко та ін., 1998.

Автор:

Л.П. Вакаренко, Я.І. Мовчан