Угруповання букових лісів

(Fagetа sylvaticae) з домінуванням плюща звичайного (Hedera helix)

Асоціації:

Буковий ліс плющовий (Fagetum (sylvaticae) hederosum (helicis)), грабово-буковий ліс плющовий (Carpineto (betuli) - Fagetum (sylvaticae) hederosum (helicis)), грабово - звичайнодубово - буковий ліс плющовий (Carpineto (betuli) - Querceto (roboris) - Fagetum (sylvaticae) hederosum (helicis)), ялицево - буковий ліс плющовий (Abieto (albae) - Fagetum (sylvaticae) hederosum (helicis)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань:

12,4; І; 3;"перебувають під загрозою зникнення".

Поширення в Україні:

Львівська обл. (Гологори, Розточчя), Тернопільська обл. (Кременецькі гори), Чернівецька обл. (Хотинська височина), Українські Карпати (Ґорґани, Сколівські Бескиди).

Фізико-географічні умови:

Рівнинні місцезростання: верхів’я горбів (верхні частини стрімких схилів південних експозицій), вздовж схилів сідловин і балок у межах висот 280 - 470 м н. р. м. із сірими опідзоленими ґрунтами, підстеленими лесом або сформованими на карбонатних породах.

Українські Карпати: у помірній кліматичній зоні (700 м н. р. м.) на теплих схилах західної та південної експозицій із слабокислими та нейтральними буроземними ґрунтами у смугах проходження вапнистих геологічних відкладів.

Біотоп:

Букові ліси Західної України.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість:

Звичайний тип асоційованості пануючих видів, де домінантом трав’яно-чагарничкового ярусу є реліктовий вид - плющ звичайний (Hedera helix).

Ботаніко-географічна значущість:

Угруповання на рівнині знаходяться на північно-східній межі поширення, в Українських Карпатах трапляються в ізольованих острівних місцезростаннях.

Ценотична структура та флористичне ядро:

На рівнині деревний ярус (0,7 - 0,9) утворює бук лісовий (Fagus sylvatica), іноді зі значною домішкою (0,4) граба звичайного (Carpinus betulus) та дуба звичайного (Quercus robur). Постійно зростають явір (Acer pseudoplatanus), клен гостролистий (A. platanoides), осика (Populus tremula), черешня (Cerasus avium). Середньовіковий бук лісовий заввишки 25 - 30 м, продуктивність - І - ІІ бонітетів. Підлісок не сформований, поодиноко зростають ліщина звичайна (Corylus avellana), бруслина європейська (Euonymus europaea), б. бородавчаста (E. verrucosa), вовчі ягоди звичайні (Daphne mezereum), жимолость пухната (Lonicera xylosteum) та ін. У наземному покриві (40 - 45%) домінують віргінальні особини плюща звичайного, який у даних умовах рідко досягає генеративного стану. Постійними видами трав’яно-чагарничкового ярусу є типові неморальні види - копитняк європейський (Asarum europaeum), куцоніжка лісова (Brachуpodium sylvaticum), костриця велетенська (Festuca gigantea), підмаренник запашний (Galium odoratum), зірочник ланцетовидний (Stellaria holostea), підлісник європейський (Sanicula europaea), печіночниця звичайна (Hepatica nobilis), яглиця звичайна (Aegopodium podagraria), молочай мигдалевидний (Euphorbia amygdaloides).

В Українських Карпатах деревостани із зімкнутістю крон 0,6 - 0,9 утворює бук лісовий І - ІІ бонітетів, подекуди із значною домішкою ялиці білої (Abies alba), поодиноко зростає явір. Підлісок не виражений. Проективне покриття трав’яночагарничкового ярусу складає 55 - 70 %, в якому домінує плющ звичайний (50 - 65 %) із поодинокою участю осоки волосистої (Carex pilosa), зубниці бульбистої (Dentaria bulbifera), з. залозистої (D. glandulosa), зеленчука жовтого (Galeobdolon luteum), підмаренника запашного, щитника чоловічого (Dryopteris filix-mas), переліски багаторічної (Mercurialis perennis), барвінка малого (Vinca minor).

Потенціал відновлюваності:

Добрий.

Режим збереження:

Абсолютної заповідності в об’єктах ПЗФ, заказний - на територіях решти місцезростань.

Забезпеченість охороною:

Охороняються в ПЗ"Розточчя", НПП"Сколівські Бескиди", Карпатському НПП, лісовому заказнику місцевого значення"Чортова скеля" (Львівська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації:

Включення місцезростань рослинних угруповань, що не охороняються, до природно-заповідного фонду. Сприяння природному відновленню. Організація моніторингу за станом угруповань.

Джерела інформації:

Горохова, Солодкова, 1970; Косець, 1971; Мілкіна, 1984, 1993; Стойко та ін., 1998; Шеляг-Сосонко та ін., 2002; Соломаха та ін., 2004; Дейнека та ін., 2006.

Автор:

П.М. Устименко