Угруповання сіровільхових лісів угорськобузкових

(Alnetа (incanae) syringosа (josikaeae))

Асоціації:

Сіровільховий ліс угорськобузковий (Alnetum (incanae) syringosum (josikaeae)), сіровільховий ліс угорськобузково - болотнокалюжницевий (Alnetum (incanae) syringosо (josikaeae) - calthosum (palustris)), сіровільховий ліс угорськобузково - оголеногадючниковий (Alnetum (incanae) syringoso (josikaeae) - filipendulosum (denudatae)), сіровільховий ліс угорськобузково - трясучковидноосоковий (Alnetum (incanae) syringoso (josikaeae) - caricosum (brizoiditis)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань:

16,2; І; 2;"рідкісні".

Поширення в Україні:

Українські Карпати (Вододільний хребет, Полонинський хребет, Сянсько-Стрийська верховина, гірська частина Закарпаття та Львівщини: верхів’я басейнів річок Ужа, Латориці, Ріки, Стрия).

Фізико-географічні умови:

У помірній кліматичній зоні тераси гірських річок у межах висот 335 - 568 м н. р. м. з вологими та сирими дерново-глеєвими ґрунтами.

Біотоп:

Гігрофітні ліси вільхи сірої (Alnus incana).

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість:

Рідкісний тип асоційованості домінанта деревостану з домінантом підліску - бузком угорським (Syringа josikaea), реліктовим видом, занесеним до ЧКУ, ЧК МСОП, Додатку І Бернської конвенції.

Ботаніко-географічна значущість:

Домінант підліску - бузок угорський - є карпато-балканським ендеміком.

Ценотична структура та флористичне ядро:

Деревостан монодомінантний із зімкнутістю крон 0,6 утворює вільха сіра віком 50 років, заввишки 15 - 17 м, продуктивністю ІІІ бонітету. Підлісок сформований бузком угорським (0,1 - 0,4), поодиноко зростають верба козяча (Salix caprea) та калина звичайна (Viburnum opulus). У травостої (20 - 40%) домінують гадючник оголений (Filipenduа denudata), калюжниця болотна (Calthа palustris), осока трясучковидна (Carеx brizoides), флористичне ядро переважно складають такі види, як молочай болотний (Euphorbia palustris), валеріана висока (Valeriana exaltata), гравілат річковий (Geum rivale), скереда болотна (Crepis paludosa), осот городній (Cіrsium oleraceum), хвощ лісовий (Equisetum sylvaticum), розривтрава звичайна (Impatiens noli-tangere), жовтець повзучий (Ranunculus repens), зірочник гайовий (Stellaria nemorum), незабудка болотна (Myosotis palustris).

Потенціал відновлюваності:

Вегетативне відновлення бузку угорського задовільне, угруповання стабільні.

Режим збереження:

Абсолютної та регульованої заповідності, заказний.

Забезпеченість охороною:

Охороняються в Ужанському НПП (урочище"Борсучина").

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації:

Необхідно поширити режим охорони на час цвітіння бузку угорського. Включення місцезростань рослинних угруповань, що не охороняються, до природно-заповідного фонду (урочища Майдан, Романовець, Черешньово, Міхнувець, Пашковець у Закарпатській області). Потребує додаткового вивчення сучасного стану та організації моніторингу. Сприяння відновленню бузку угорського. Заборонити вирубування лісів у верхів’ї р. Латориці.

Джерела інформації:

Стойко, 1977а; Стойко и др., 1980а; Мілкіна, 1985а, 1990; Зеленая книга ..., 1987; Стойко та ін., 1991, 1998; Шеляг-Сосонко та ін., 2002; Фельбаба-Клушина, 2005; Фельбаба-Клушина, Бізіля, 2006.

Автор:

С.М. Стойко, Л.М. Фельбаба-Клушина