Угруповання кримськососнових лісів

(Pineta pallasianae)

Асоціації:

Кримськососновий ліс корнубійськофізоспермовий (Pinetum (pallasianae) physospermosum (cornubiensis)), кримськососновий ліс кримськоорляковий (Pinetum (pallasianae) pteridiosum (taurici)), кримськососновий ліс низькоосоковий (Pinetum (pallasianae) caricosum (humilis)), кримськососновий ліс скельнокуцоніжковий (Pinetum (pallasianae) brachypodiosum (rupestris)), кримськососновий ліс скумпієво - звичайноконвалієвий (Pinetum (pallasianae) cotinoso (coggygriae) - convallariosum (majalis)), кримськососновий ліс скумпієво - корнубійськофізоспермовий (Pinetum (pallasianae) cotinoso (coggygriae) - physospermosum (cornubiensis)), кримськососновий ліс скумпієво - низькоосоковий (Pinetum (pallasianae) cotinoso (coggygriae) - caricosum (humilis)), кримськососновий ліс скумпієво - скельнокуцоніжковий (Pinetum (pallasianae) cotinoso (coggygriae) - braсhypodiosum (rupestris)), кримськососновий ліс трилопатеволазурниковий (Pinetum (pallasianae) laserosum (trilobi)), кримськососновий ліс червоноялівцево - скельнокуцоніжковий (Pinetum (pallasianae) juniperoso (oxycedris) - brachypodiosum (rupestris)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань:

9,0 - 11,5; І, ІІ; 2;"типові".

Поширення в Україні:

Гірський Крим, на південному макросхилі від с.м.т. Симеїз до с.м.т. Малий Маяк утворюють середній пояс рослинності, окремі місцезростання на північному макросхилі на захід від р. Альма та на південному - на захід від с.м.т. Ма ло річенське.

Фізико-географічні умови:

Зростають на висоті від 450 до 800 - 900 м н. р. м., зрідка піднімаються до 1200 м н. р. м. на положистих і крутих, переважно південних, схилах на щебенистих слаборозвинутих бурих та коричнево-бурих ґрунтах, які підстеляються вапняками.

Біотоп:

Ліси субсередземномор’я Криму, соснові ліси Криму (Pinus pallasiana).

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість:

Асоціації кримськососновий ліс низькоосоковий та кримськососновий ліс скумпієво - низькоосоковий мають рідкісний тип асоційованості едифікатора з домінантом травостою, решта асоціацій мають звичайний тип асоційованості домінуючих видів.

Ботаніко-географічна значущість:

Рідкісні угруповання, що мають диз’юнк тив не поширення в горах Субсередземномор’я і знаходяться на північній межі ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро:

Ліси мають два-три яруси. Деревостан, зімкнутістю крон 0,6 - 0,8, формує сосна кримська (Pinus pallasiana), яка у віці 90 років (максимальний вік 200 - 250 років) має висоту дерев 15 - 20 м і діаметр стовбурів 20 - 60 см. Найкращі насадження мають продуктивність II бонітету. Поодиноко трапляються, залежно від умов, сосна Коха (Pinus kochiana), граб звичайний (Carpinus betulus), дуб скельний (Quercus petrаea) чи бук балканський (Fagus sylvatica ssp. moesiaca). Чагарниковий ярус зімкнутістю до 0,6, заввишки до 1 - 2 м може бути сформований скумпією звичайною (Cotinus coggygria) або ялівецем червоним (Juniperus oxycedrus), або він відсутній. Трав’яний ярус густий (до 80%), його домінантами виступають один із таких видів, як куцоніжка скельна (Brachуpodium rupestre), осока низька (Carex humilis), фізосперм корнубійський (Physospermum cornubiense), лазурник трилопатевий (Laser trilobum), орляк кримський (Pteridium tauricum). В угрупованнях зростає 30 - 50 видів. Серед них переважають субсередземноморські види - в’язіль увінчаний (Coronilla coronata), осока загострена (Carex cuspidata), фіалка Зига (Viola sieheana), лімодорум недорозвинутий (Limodorum abortinum), із значною участю широкоареальних лучно-степових видів та кримських ендеміків - півонії кримської (Paeonia daurica), псефелуса нахиленого (Psephellus declinatus) тощо.

Потенціал відновлюваності:

Слабкий, страждають від пожеж.

Режим збереження:

Заповідний або заказний.

Забезпеченість охороною:

Охороняються у Ялтинському гірсько-лісовому ПЗ та Кримському ПЗ.

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації:

Сприяння відновленню, організація моніторингу, включення місцезростань рослинних угруповань до структурних елементів екомережі.

Джерела інформації:

Шеляг-Сосонко, Дидух, 1980; Зеленая книга …, 1987; Дидух, 1992; Шеляг-Сосонко та ін., 2002; Дідух, 2003.

Автор:

Л.П. Вакаренко, Я.П. Дідух