Угруповання звичайнососнових лісів звичайноялівцевих

(Pinetа (sylvestris) juniperosа (communis)) та звичайнодубово - звичайнососнових лісів звичайноялівцевих (Querceto (roboris) - Pinetа (sylvestris) juniperosа (communis))

Асоціації:

Звичайнодубово - звичайнососновий ліс звичайноялівцево - зеленомоховий (Querceto (roboris) - Pinetum (sylvestris) juniperoso (communis) - hylocomiosum), звичайнодубово - звичайнососновий ліс звичайноялівцево - чорницевий (Querceto (roboris) - Pinetum (sylvestris) juniperoso (communis) - vacciniosum (myrtilli)), звичайнососновий ліс звичайноялівцево - булавоносцево - лишайниковий (Pinetum (sylvestris) juniperoso (communis) - corynephoroso (canescentis) - cladinosum), звичайнососновий ліс звичайноялівцево - лишайниковий (Pinetum (sylvestris) juniperoso (communis) - cladinosum).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань:

9,5; ІІ; 3;"перебувають під загрозою зникнення".

Поширення в Україні:

Північна смуга Західного Полісся (Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська області).

Фізико-географічні умови:

Сухі або вологі піщані підвищення межиріч та річкових терас. Ґрунти дерново-слабопідзолисті піщані із мало виявленим гумусовим горизонтом.

Біотоп:

Азональні соснові та дубово-соснові ліси Полісся.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість:

Звичайний тип асоційованості домінуючих видів.

Ботаніко-географічна значущість:

Рідкісні для України угруповання, характерні для зони тайги, на крайній південній межі ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро:

Деревостан переважно одноярусний розріджений (0,4 - 0,5), утворений сосною звичайною (Pinus sylvestris), IV - V бонітетів, 12 - 14 м заввишки. Подекуди деревостан двох’ярусний (0,6), де перший ярус формує сосна звичайна, яка у віці 60 - 80 років - заввишки 24 - 26 м. Тут поодиноко зростає береза повисла (Betula pendula). Другий ярус (15 - 16 м) утворює дуб звичайний (Quercus robur) з поодинокою участю граба звичайного (Carpinus betulus). Негустий (0,2 - 0,4), а подекуди густий (0,5 - 0,6) ярус підліску утворює ялівець звичайний (Juniperus communis), представлений невеликими деревами або високими чагарниками різної форми. Трав’яний покрив розріджений, особливо в лишайниковій асоціації (10 - 20%). У булавоносцево - лишайниковій асоціації він більш виявлений (20 - 30%), основу його складають бореальні лісові та псамофітні види. Добре виявлений лишайниковий покрив із переважанням видів роду кладонія (Cladonia) - к. м’якої (C. mitis) та к. оленячої (C. rangiferina) із домішкою к. стрункої (C. gracilis), а також цетрарії ісландської (Cеtraria islandica). У вологіших місцях трав’яно-чагарничковий ярус є добре розвинутим (50 - 60 %), основу складає чорниця (Vaccinium myrtillus) (30 %) з участю ожики волосистої (Luzula pilosa), одинарника європейського (Trientalis europaea), перлівки пониклої (Melica nutans), веснівки дволистої (Majanthemum bifolium), щитника шартрського (Dryopteris carthusiana), смовді гірської (Peucedanum oreoselinum), конвалії звичайної (Convallaria majalis) та ін. Моховий покрив добре виражений (60 %), з переважанням плеуроція Шребера (Pleurozium schreberi) і участю дикрана багатоніжкового (Dicranum polysetum) та рунянки звичайної (Polytrichum commune).

Потенціал відновлюваності:

Незадовільний, після пожежі практично не відновлюються.

Режим збереження:

Заповідний та заказний.

Забезпеченість охороною:

Охороняються в Поліському ПЗ, Рівненському ПЗ (заповідні ділянки Білоозерська, Сира Погоня), Черемському ПЗ, Шацькому НПП, НПП"Прип’ять - Стохід".

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації:

Недопущення пожеж, контроль за станом популяцій ялівця звичайного.

Джерела інформації:

Балашов, 1974; Андриенко и др.,1986; Зеленая книга..., 1987; Стойко та ін., 1998; Дідух та ін., 2002; Фіторізноманіття Українського Полісся ..., 2006.

Автор:

Т.Л. Андрієнко-Малюк, П.М. Устименко