Угруповання ацидофільних скельнодубових лісів

(Quercetа petraeae)

Асоціації:

Скельнодубовий ліс гайовоожиковий (Quercetum (petraeae) luzulosum (luzuloidis)), скельнодубовий ліс звичайноорляковий (Quercetum (petraeae) pteridiosum (aquilini)), скельнодубовий ліс ліщиново - звичайноорляковий (Quercetum (petraeae) coryloso (avellanae) - pteridiosum (aquilini)), скельнодубовий ліс чорницевий (Quercetum (petraeae) vacciniosum (myrtilli)), скельнодубовий ліс чорницево - зеленомоховий (Quercetum (petraeae) vacciniosо (myrtilli) - hylocomiosum).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань:

12,0; І; 3;"перебувають під загрозою зникнення".

Поширення в Україні:

Львівська обл. (Розточчя), Тернопільська обл. (Заліщицький район, с. Зелений Гай), Івано-Франківська обл. (Надвірнянський ДЛГ), Чернівецька обл. (Берегометський ДЛГ), Житомирська обл. (Словечансько-Овруцький кряж).

Фізико-географічні умови.Межиріччя, південні, південно-східні та північнозахідні схили, на свіжих дерново-слабопідзолистих супіщаних ґрунтах, які утворилися на кристалічних породах та вапняках, перекритих суглинистими відкладами (рівнинна частина), на схилах південної експозиції крутизною 15 - 400 із слаборозвиненими, дуже скелетними, малопотужними буроземами й виходами на денну поверхню скелетного фундаменту та давнього алювію, на висоті 500 - 660 м н. р. м. (північний макросхил Українських Карпат).

Біотоп:

Скельнодубові ліси Полісся та Подільської височини, скельнодубові ліси Закарпаття та Передкарпаття.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість:

Звичайний тип асоційованості едифікатора із домінантом трав’яного ярусу.

Ботаніко-географічна значущість:

Рідкісні острівні реліктові угрупування оліготрофних скельнодубових лісів. Угруповання рівнинної частини знаходяться на південній межі поширення.

Ценотична структура та флористичне ядро:

Деревостан одноярусний різновіковий із зімкнутістю крон 0,5 - 0,6. Його формує дуб скельний (Quercus petraea) заввишки 8 - 10 м, V бонітету. Поодиноко зростають липа серцелиста (Tilia cordata), дуб звичайний (Quercus robur), береза повисла (Betula pendula), граб звичайний (Carpinus betulus), на Розточчі постійно трапляється і сосна звичайна (Pinus sylvestris). Чагарниковий ярус подекуди утворює ліщина звичайна (Corylus avellana), частіше він представлений поодинокими кущами горобини звичайної (Sorbus aucuparia), крушини ламкої (Frangula alnus), жимолості пухнатої (Lonicera xylosteum), шипшини собачої (Rosa canina), а в Придністров’ї ще трапляються і дерен справжній (Cornus mas) та клокичка периста (Staphylea pinnata). Проективне покриття трав’яно-чагарничкового ярусу складає 20 - 40%. У ньому переважають чорниця (Vaccinium myrtillus) (5 - 30%), орляк звичайний (Pteridium aquilinum) (25 - 40%), ожика гайова (Luzula luzuloidеs) (10 - 25%). Флористичне ядро складають бореальні види - квасениця звичайна (Oxalis acetosella), веснівка дволиста (Majanthemum bifolium), верес звичайний (Calluna vulgaris), куничник очеретяний (Calamagrostis arundinacea), золотушник звичайний (Solidago virgaurea), перестріч гайовий (Melampyrum nemorosum), щитник чоловічий (Dryopteris filix-mas)), а також неморальні види - конвалія звичайна (Convallaria majalis), тонконіг дібровний (Poa nemoralis), купина пахуча (Polygonatum odoratum) тощо. У мохово-лишайниковому ярусі (40 - 60%) переважають плеуроцій Шребера (Pleurozium schreberi), рунянка гарна (Polytrichum formosum), р. ялівцева (P. juniperinum).

Потенціал відновлюваності:

Слабкий.

Режим збереження:

Абсолютної заповідності, заказний.

Забезпеченість охороною:

Охороняються у ПЗ"Розточчя", ботанічних заказниках загальнодержавного значення"Жижавський ліс" (Тернопільська обл.),"Корніїв" (Житомирська обл.), лісовому заказнику загальнодержавного значення"Словечанський кряж" (Житомирська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації:

Включення місцезростань рослинних угруповань, що не охороняються, до природно-заповідного фонду. Забезпечення охороною усіх еталонних ділянок лісів.

Джерела інформації:

Шеляг-Сосонко и др., 1980а; Стойко та ін., 1998; ШелягСосонко та ін., 2002.

Автор:

П.М. Устименко