Угруповання дрібноплодосуничникових рідколісь

(Arbuteta andrachnis)

Асоціації:

Високоялівцево - дрібноплодосуничниковий ліс вузловатопирійний (Junipereto (excelsae) - Arbutetum (andrachnis) elytrigiosum (nodosae)), високоялівцево - дрібноплодосуничниковий ліс емероїднов’язелево - стоколосовидночиєвий (Junipereto (excelsae) - Arbutetum (andracnis) coronilloso (emeroidis) - achnatherosum (bromoidis)), високоялівцево - дрібноплодосуничниковий ліс стоколосовидночиєвий (Junipereto (excelsae) - Arbutetum (andrachnis) achnatherosum (bromoidis)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань:

16,4; І; 1;"рідкісні".

Поширення в Україні:

Нижній пояс західної частини південного макросхила Головної гряди Кримських гір.

Фізико-географічні умови:

Круті південні схили з дуже сухими щебенистокам’янистими червоно-коричневими ґрунтами.

Біотоп:

Вічнозелені ліси дрібноплодосуничникові.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість:

Унікальний тип асоційованості домінуючих видів деревостану суничника дрібноплодого (Arbutus andrachne) та ялівця високого (Juniperus excelsa), які є реліктовими видами, занесеними до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість:

Угруповання на північній межі ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро:

Зімкнутість крон дерев - 0,4 - 0,6. У деревостані переважає суничник дрібноплодий із значною участю ялівця високого, поодиноко трапляються дуб пухнастий (Quercus pubescens), фісташка туполиста (Pistacia mutica) та каркас голий (Celtis glabrata). У віці 200 років суничник дрібноплодий (заввишки 5 - 6 м) має продуктивність V - Vб бонітетів. Підлісок (до 0,7) утворюють в’язіль емероїдний (Coronilla emeroides) або чист кримський (Cistus tauricus) із незначною участю ялівця червоного (Juniperus oxycedrus) та жасмина кущового (Jasminum fruticans), або підлісок може бути відсутній. Трав’яний покрив (заввишки 50 см) має проективне покриття до 50%. У ньому домінуюють чий стоколосовидний (Achnatherum bromoides) або пирій вузлуватий (Elytrigia nodosa). У складі угруповань переважають древньосередземноморські ксеропетрофітні види, такі як суничник дрібноплодий, ялівець високий та я. червоний, фібігія щитовидна (Fibigia clypeata), фумана лежача (Fumana procumbens), молочай миртолистий (Euphorbia myrsinites), очиток блідий (Sedum pallidum), о. іспанський (S. hispanicum), а також геміксерофітні види, такі як дуб пухнастий, егоніхон пурпурово-блакитний (Aegonychon purpureo-caeruleum), дорикніум трав’янистий (Dorycnium herbaceum), рускус понтійський (Ruscus ponticus). Досить велику групу утворюють ендемічні види - чист кримський, жабриця камеденосна (Seseli gummiferum), пирій вузлуватий, юринея брудна (Jurinea sordida), сонцецвіт Стевена (Helianthemum stevenii), чебрець Кальє (Thymus callieri) тощо.

Потенціал відновлюваності:

Природним шляхом відновлюються погано.

Режим збереження:

Абсолютної та регульованої заповідності, заказний.

Забезпеченість охороною:

Охороняються в ПЗ"Мис Мартьян", Ялтинському гірсько-лісовому ПЗ, ландшафтних заказниках загальнодержавного значення"Мис Айя" та"Аюдаг" (АР Крим).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації:

Організація моніторингу за станом угруповань. Дотримання режиму охорони, сприяння відновленню угруповань.

Джерела інформації:

Шеляг-Сосонко, Дидух, Молчанов, 1985; Зеленая книга …, 1987; Шеляг-Сосонко та ін., 2002.

Автор:

Л.П. Вакаренко, Я.П. Дідух