Угруповання формації їжачої голівки маленької

(Sparganieta minimi)

Асоціації:

Болотноситнягово - малоїжачоголівкова (Sparganietum (minimi) eleocharosum (palustris)), великолепешняково - малоїжачоголівкова (Sparganietum (minimi) glycerіosum (maximae)), водяноомегово - малоїжачоголівкова (Sparganietum (minimi) oenanthosum (aquatici)), звичайнострілолистово - малоїжачоголівкова (Sparganietum (minimi) sagittariosum (sagittifoliae)), малоїжачоголівкова чиста (Sparganietum minimi purum), плаваючордесниково - малоїжачоголівкова (Sparganietum (minimi) potamogetosum (natantis)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань:

9,2; ІІ; 4;"типові".

Поширення в Україні:

Широколистянолісова і лісостепова зони (у водоймах верхньої і середньої течії Дніпра, а також річок Десни, Уборті, Горині, Случі, верхньої течії р. Сіверського Дінця та в Шацьких озерах).

Фізико-географічні умови:

У мезотрофних і евтрофних, непроточних і слабопроточних водой мах з нейтральною або слабокислою реакцією середовища, помірним поверхневим і значним протягом вегетації коливанням рівня води, піщаними і мулисто-піщаними та мулисто-торф’яними донними відкладами. Характерні для новоутворених алювіальних ділянок з поверхневим підтопленням. На прибережних ділянках заплавних озер, рукавів, заток, стариць і русел малих річок, у ставках, занедбаних меліоративних каналах. Зниження рівня води до 10 - 15 см стимулює розвиток угруповань.

Біотоп:

Непроточні і проточні прісноводні водойми евтрофного типу, зона повітряно-водних макрофітів.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість:

Звичайний тип асоційованості домінуючих видів. Рідкісний тип асоційованості домінантів головного та підлеглих ярусів.

Ботаніко-географічна значущість:

Домінуючі види в межах ареалу. Домінанти підлеглих ярусів на межі ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро:

Травостій густий (70 - 100%), складається з трьох під’ярусів. Перший, надводний, густий (заввишки до 70 см) утворює едифікатор - їжача голівка маленька (Sparganium minimum) (20 - 50%) - та лепешняк великий (Glyceria maxima) (1 - 30%), омег водяний (Oenanthe aquatica) (1 - 30%), ситняг болотний (Eleocharis palustris) (1 - 30%), стрілолист стрілолистий (Sagittaria sagittifolia) (1 - 20%), а також сусак зонтичний (Butomus umbellatus), частуха подорожникова (Alisma plantagoaquatica), водяний хрін земноводний (Rorippa amphibia), незабудка болотна (Myosotis palustris), мітлиця повзуча (Agrostis stolonifera), вех широколистий (Sium latifolium), вероніка струмкова (Veronica beccabunga) (всі від 1 до 5%). Другий, наводний, розріджений під’ярус утворюють рдесник плаваючий (Potamogeton natans) (1-20%), а також ряска мала (Lemna minor), спіродела багатокоренева (Spirodela polyrrhiza), жабурник звичайний (Hydrocharis morsus-ranae) (всі по 1 - 5%). Третій, підводний, під’ярус розріджений. Його утворюють ряска триборозенчаста (Lemna trisulca), кушир занурений (Ceratophyllum demersum), рдесник Берхтольда (Potamogeton berchtoldii), елодея канадська (Elodea canadensis) (усі 1 - 5%). Він виражений не в усіх асоціаціях. Переважають вищеназвані плюризональні види, а також види, що зростають у водоймах хвойнолісової, широколистянолісової і лісостепової зон - кушир напівзанурений (Ceratophyllum submersum), рдесник Фріса (Potamogeton friesii), р. злаколистий (P. gramineus), р. стиснутий (P. compressus), р. маленький (P. pusillus).

Потенціал відновлюваності:

Задовільний.

Режим збереження:

Абсолютної заповідності.

Забезпеченість охороною:

Охороняються у Поліському ПЗ, Черемському ПЗ, НПП"Прип’ять - Стохід", Шацькому НПП і Деснянсько-Старогутському НПП.

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації:

Включення місцезнаходжень угруповань до об’єктів природно-заповідного фонду і екомережі. Моніторинг за станом угруповань.

Джерела інформації:

Підоплічка, Макаревич, 1939; Корелякова, 1963; Дубына, Шеляг-Сосонко, 1989; Дубына, Гейны, Гроудова и др., 1993; Дубина, 2006; Чорна, 2006.

Автор:

Д.В. Дубина