Угруповання формацій шейхцерієво - сфагнової

(Scheuchzerietо (palustris) - Sphagneta), осоково - шейхцерієво - сфагнової (Cariceto - Scheuchzerietо (palustris) - Sphagneta)

Асоціації:

Багновоосоково - шейхцерієво - сфагнова (Cariceto (limosi) - Scheuch zeri e tum (palustris) sphagnosum (Sphagnum cuspidatum)), бобівниково - шейхцерієво - сфагнова (Menyantheto (trifoliatae) - Scheuchzerietum (palustris) sphagnosum (S. palustris)), болотножуравлиново - шейхцерієво - сфагнова (Oxycocceto (palustris) - Scheuchzerietum (palustris) sphagnosum (S. obtusum)), пухнатоплодоосоково - шейх церієво - сфагнова (Cariceto (lasiocarpae) - Scheuchzerietum (palustris) sphag no sum (S. cuspidatum)), ринхоспорово - шейхцерієво - сфагнова (Rhynchosporeto (albae) - Scheuchzerietum (palustris) sphagnosum (S. centrale, S. cuspidatum)), шейхцерієво - сфагнова (Scheuchzerietum (palustris) sphagnosum (S. fallax, S. flexuosum)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань:

13,2; І; 2;"перебувають під загрозою зникнення".

Поширення в Україні:

Північна частина Правобережного Полісся до лінії Любомль - Ковель - Колки - Сарни - Рокитне - Білокоровичі - Словечно; зрідка - Українські Карпати.

Фізико-географічні умови:

Обводнені олігомезотрофні та мезотрофні болота в улоговинах терас та у реліктових долинах. Торфові поклади переходові та мішані - верхові. Торфи кислі (рН 4 - 4,3) та бідні. Нерідко ці дуже обводнені угруповання формуються в мочажинах.

Біотоп:

Осоково-сфагнові болота Полісся та Українських Карпат.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість:

Рідкісні угруповання, домінант яких - шейхцерія болотна (Scheuchzeriа palustris) - є реліктом, занесеним до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість:

Бореальні, переважно характерні для зони тайги, угруповання, що знаходяться в Україні на південній межі свого поширення на Європейській рівнині.

Ценотична структура та флористичне ядро:

Деревний та чагарниковий яруси відсутні внаслідок значної обводненості екотопів та бідності торфу. Трав’яно-чагарничковий ярус розріджений (40 - 50%). У монодомінантних угрупованнях травостій одноярусний, сформований домінантом (20 - 30%) із значною участю бобівника трилистого (Menyanthes trifoliata) та журавлини болотної (Oxycoccus palustris) (по 10 - 15%). В осоково-шейхцерієвих угрупованнях травостій диференційований на два під’яруси, де верхній розріджений (10 - 15%) під’ярус створили осока пухнатоплода (Carex lasiocarpa) або о. здута (C. rostrata), о. багнова (C. limosa). Основою флористичного складу є бореальні види сфагнових боліт, поширених у мочажинах, серед них такі малопоширені та рідкісні види, як осока тонкокореневищна (C. chordorhiza), ринхоспора біла (Rhynchospora alba). Моховий ярус щільний (70 - 90%), насичений водою, іноді періодично затоплюється. У ньому переважають сфагн загострений (Sphagnum cuspidatum), с. обманливий (S. fallax), подекуди с. болотний (S. palustre), с. притуплений (S. obtusum).

Потенціал відновлюваності:

Незадовільний. Не відновлюється після тривалого зниження рівня ґрунтових вод. Існуюча структура і склад відновлюються лише за умови значного природного обводнення.

Режим збереження:

Заповідний, частково - заказний.

Забезпеченість охороною:

Найбільші площі угруповань охороняються в Рівненському ПЗ (заповідна ділянка"Сира Погоня"), Черемському ПЗ, Поліському ПЗ, Шацькому НПП, ландшафтному заказнику загальнодержавного значення"Плотниця" (Житомирська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації:

Недопущення меліоративних робіт на прилеглих територіях, контроль за станом популяцій шейхцерії болотної.

Джерела інформації:

Андрієнко, 1975; Андриенко, 1982; Андриенко, ШелягСосонко, 1983; Зеленая книга…, 1987; Стойко та ін., 1998; Фіторізноманіття Українського Полісся ..., 2006.

Автор:

Т.Л. Андрієнко-Малюк