Угруповання формації фускум-сфагнової пригніченозвичайнососнової

(Sphagneta (fusci) depressipinetosa (sylvestris))

Асоціації:

Пригніченозвичайнососново - андромедово - дрібноплодожуравлиново - сфагнова (Depressipinetum (sylvestris) andromedoso (polifoliae) - oxycoccoso (microcarpi) - sphagnosum (Sphagnum fuscum, S. magellanicum, S. rubellum), пригніченозвичайнососново - андромедово - сфагнова (Depressipinetum (sylvestris) andromedoso (polifoliae) - sphagnosum (S. fuscum, S. magellanicum, S. rubellum)), пригніченозвичайнососново - піхвовопухівково - андромедово - сфагнова (Depressipinetum (sylvestris) eriophoroso (vaginati) - andromedoso (polifoliae) - sphagnosum (S. fuscum, S. magellanicum)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань:

8,1 - 12,6; І, ІІ; 2, 3;"рідкісні".

Поширення в Україні:

Північна частина Західного Полісся (Волинська, Рівненська, Житомирська області), верхній лісовий пояс Українських Карпат (Сколівські Бескиди, Ґорґани) (Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська області).

Фізико-географічні умови:

На Поліссі - улоговини межиріч та реліктові долини, у Карпатах - улоговини річкових терас на висоті 530 - 900 м н. р. м. На ділянках оліготрофних боліт, розвиток яких дійшов до фускум-сфагнової стадії, при якій утворюються мохові горби та зволожені зниження поміж ними. Шар торфу 2 - 5 м, поклади - мішані оліготрофні (із верхнім шаром фускум- або медіум-торфу) або оліготрофні (із верхнім шаром фускумторфу).

Біотоп:

Лісові та зрідженолісові сфагнові болота.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість:

Унікальні та рідкісні болотні угруповання високого ступеня розвитку. Співдомінант - журавлина дрібноплода (Oxycoccus microcarpus) - занесений до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість:

Тайгові угруповання боліт високого ступеня розвитку в їх південному ексклаві на Європейській рівнині. Зрідка трапляються в горах альпійської та карпатської систем.

Ценотична структура та флористичне ядро:

Деревний ярус розріджений (0,1 - 0,2), складається із невисокої (1 - 4 м) сосни звичайної (Pinus sylvestris) продуктивністю Va - Vб бонітетів. Мікрорельєф чітко диференційований на горби та зниження із відповідним розподілом видів. Горби заввишки 80 - 140 см, вкриті сфагном бурим (Sphagnum fuscum) та с. рожевим (S. rubellum). Переважають чагарнички, зокрема журавлина болотна (Oxycoccus palustris), андромеда багатолиста (Andromeda polifolia), інколи журавлина дрібноплода, у Карпатах - водянка гермафродитна (Empetrum hermaphroditum). В їх складі багато рідкісних видів, а саме: верба лапландська (Salix lapponum), осока малоквіткова (Carex pauciflora) та деякі інші. Зниження зайняті сфагном магеланським (Sphagnum magellanicum) та пухівкою піхвовою (Eriophorum vaginatum). Середнє проективне покриття трав’яно-чагарничкового ярусу становить 45 - 60%, мохового - 80 - 95%.

Потенціал відновлюваності:

Низький. Після пожеж відновлюється тривалий час, проходячи ряд стадій.

Режим збереження:

Заповідний та заказний.

Забезпеченість охороною:

Охороняються у Поліському ПЗ, Рівненському ПЗ, ландшафтному заказнику загальнодержавного значення"Почаївський" та ботанічному заказнику загальнодержавного значення"Хиноцький" (Рівненська обл.), ландшафтному заказнику загальнодержавного значення"Плотниця" (Житомирська обл.), гідрологічних пам’ятках природи загальнодержавного значення"Лисак","Мшана","Ширковець","Лютошари" (Івано-Франківська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації:

Берегти ділянки від лісових пожеж, заборонити меліоративні роботи на прилеглих лісових ділянках. Організація моніторингу. Включення місцезростань рослинних угруповань, що не охороняються, до природно-заповідного фонду.

Джерела інформації:

Андрієнко, 1968; Брадіс, 1969; Андрієнко, 1974; Андриенко, 1982; Андриенко, Шеляг-Сосонко, 1983; Андрієнко, Попович, 1987; Зеленая книга …, 1987; Стойко та ін., 1998.

Автор:

Т.Л. Андрієнко-Малюк