Угруповання формації осоки волотистої

(Caricetа paniculatae)

Асоціації:

Гіпново - волотистоосокова (Caricetum (paniculatae) hypnosum), гіпново - жовтоосоково - волотистоосокова (Caricetum (paniculatae et flavae) hypnosum).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань:

10,6 - 14,0; І, ІІ; 2;"перебувають під загрозою зникнення".

Поширення в Україні:

Верхній лісовий та субальпійський пояси Українських Карпат (переважно Чивчинські та Гринявські гори). Фрагменти угруповань є на рівнині в широколистянолісовій зоні (Рівненська, Львівська області).

Фізико-географічні умови:

Висячі болота на схилах хребтів вздовж водотоків і в місцях виходу на поверхню ґрунтових вод. Зволоження значне, вода нерідко стоїть у зниженнях між купинами осоки волотистої (Carex paniculata). Шар торфу неглибокий (30 - 100 см), торф переважно драговинний.

Біотоп:

Гірські висячі болота Карпат, осоково-гіпнові болота (на рівнині).

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість:

Рідкісні угруповання, утворені середземноморсько-центральноєвропейським видом - осокою волотистою.

Ботаніко-географічна значущість:

Рідкісні для України угруповання на південно-східній межі ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро:

Деревний та чагарниковий яруси відсутні через значну вологість екотопу, чагарнички трапляються поодиноко. Травостій щільний (80 - 95%) складається із трьох під’ярусів. Перший під’ярус (заввишки 90 - 100 см) формує осока волотиста (40 - 80%), яка утворює добре виявлені купини разом з щучником дернистим (Deschampsia caespitosa), пухівкою багатоколосковою (Eriophorum polystachyon). Другий під’ярус (40 - 45 см) створюють низькі види осок, зокрема о. здута (Carex rostrata), о. жовта (C. flava), о. чорна (C. nigra) тощо. Подекуди осока жовта (з покриттям 20 - 35 %) співдомінує. У третьому, невисокому (10 - 15 см), під’ярусі переважають бореальні болотні та лучно-болотні види, а саме: калюжниця болотна (Caltha palustris), перстач прямостоячий (Potentilla erecta), валеріана цілолиста (Valeriana simplicifolia) тощо. У флористичному ядрі до бореальних болотних та лучно-болотних видів домішуються середньоєвропейські гірські види, такі як цибуля сибірська (Allium sibiricum), сверція багаторічна (Swertia perennis), жовтозілля субальпійське (Senecio subalpinus). Моховий покрив (із покриттям 30 - 60%) характеризується мозаїчністю та полідомінантністю, в ньому переважають філонотис джерельний (Philonotis fontana), кратоневр папоротевидний (Cratoneuron filicinum), каліергонелла загострена (Calliergonella cuspidata).

Потенціал відновлюваності:

Задовільний, при зниженні рівня ґрунтових вод угруповання змінюються на торфові луки.

Режим збереження:

Заказний.

Забезпеченість охороною:

Охороняються у гідрологічній пам’ятці природи місцевого значення"Болото Висяче" (Гринявські гори, Івано-Франківська обл.), ботанічній пам’ятці природи місцевого значення"Дерманська", ботанічному заказнику загальнодержавного значення"Устенський" (заплава р. Устя, Рівненська обл.), ландшафтному заказнику місцевого значення"Верхобузький" (Львівська обл.) та інших заказниках і пам’ятках природи в Карпатах.

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації:

Створення нових природнозаповідних територій на рівнині. Організація моніторингу.

Джерела інформації:

Горбик, Андрієнко, 1969; Андриенко, 1974, 1982; Зеленая книга …, 1987; Стойко та ін., 1998; Фельбаба-Клушина , 2007.

Автор:

Т.Л. Андрієнко-Малюк