Угруповання формації меч-трави болотної

(Cladiеtа mariscі)

Асоціації:

Болотномечтравова чиста (Cladiеtum mariscі purum), гостровидноосоково - болотномечтравова (Cladietum (mariscі) caricosum (acutiformis)), іржавосашниково - болотномечтравова (Cladietum (mariscі) schoenosum (ferruginei)), очеретово - болотномечтравова (Cladietum (mariscі) phragmitosum (australis)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань:

12,6 - 14,1; І; 1, 2;"перебувають під загрозою зникнення".

Поширення в Україні:

Болотні угруповання материкового підвиду меч-трави болотної (Cladium mariscus suвsp. mariscus) трапляються на Малому Поліссі та на Волинському лесовому плато, зрідка - на Західному Поліссі, приморського підвиду - в Причорномор’ї.

Фізико-географічні умови:

Карбонатні болота в обводнених заплавах невеликих річок та реліктових долинах. Шар торфу неглибокий (1 - 2 м), торф драговинний, рН 6 - 7, на карбонатних породах з підпором водоносними горизонтами крейди й девону.

Біотоп:

Карбонатні болота; евтрофні слабозасолені трав’янисті болота. В депресіях приморських кіс і надморських островів, місцезростаннях з слаборозвиненим або відсутнім торфовим шаром на черепашково-піщаних ґрунтах.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість:

Унікальний та рідкісний тип асоційованості домінуючих видів. Домінант (меч-трава болотна (Cladium mariscus)) та співдомінант (сашник іржавий (Schoenus ferrugineus)) занесені до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість:

Угруповання мають острівне поширення.

Ценотична структура та флористичне ядро:

Домінант - меч-трава болотна - утворює верхній ярус високого (90 - 120 см) та густого (80 - 90%) травостою з участю очерету південного (Phragmites australis), осоту річкового (Cirsium rivulare) та о. болотного (C. palustre). На менш обводнених ділянках співдомінує (15 - 20%) сашник іржавий, який утворює ярус 30 - 40 см заввишки. Тут зростають молінія голуба (Molinia caerulea), коручка болотна (Epipactis palustris), перстач прямостоячий (Potentilla erecta). У флористичному складі є низка рідкісних середньоєвропейських видів, занесених до ЧКУ, зокрема: осока Девелла (Carex davalliana), товстянка звичайна (Pinguicula vulgaris), сверція багаторічна (Swertia perennis). Моховий покрив не виявлений або розріджений (20 - 30%), в якому переважають кальцефільні види - дрепаноклад Зендтнера (Drepanocladus sendtneri), кампілій зірчастий (Campylium stеllatum), аулакомній болотний (Aulacomnium palustre). У приморських місцезростаннях на постійнообводнених ділянках домінант утворює верхній ярус (заввишки 150 - 180 (200) см) щільністю 70 - 80%, з участю очерету південного, рідше - рогозу вузьколистого (Typha angustifolia), куги озерної (Scirpus lacustris) та лепешняку великого (Glyceria maxima). На менш обводнених - співдомінує (20 - 25%) з осокою гостровидною (Carex acutiformis), утворюючи ярус заввишки від 70 до 100 см. В угрупованнях характерні осоки - о. несправжньосмикавцева (C. pseudocyperus), о. дерниста (C. caespitosa) і о. розгягнута (C. extensa). У флористичному складі виявлені рідкісні, занесені до ЧКУ види - коручка болотна (Epipactis palustris) і зозулинець болотний (Orchis palustris). Моховий ярус відсутній.

Потенціал відновлюваності:

Низький. При осушенні трансформуються в угруповання сашника іржавого і, в подальшому, - дрібних осок, у приморських місцезростаннях - в угруповання осок, ситника морського, куничника наземного.

Режим збереження:

Заповідний, заказний.

Забезпеченість охороною:

Охороняються у Дунайському БЗ, Шацькому НПП, РЛП"Дермансько-Мостівський" (Рівненська обл.), ботанічних заказниках загальнодержавного значення"Джарилгацький" (Херсонська обл.) та"Устенський" (Рівненська обл.), ботанічних заказниках місцевого значення"Верхобузький","Кемпа" (Львівська обл.), ботанічній пам’ятці природи місцевого значення"Дерманська" (Рівненська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації:

Створення нових природнозаповідних територій. Недопущення проведення на навколишній території осушувальної меліорації. Організація моніторингу за станом угруповань.

Джерела інформації:

Брадіс, 1969; Андриенко, 1982; Андрієнко, Попович, 1986; Зеленая книга …, 1987; Стойко та ін., 1998; Андрієнко, Прядко, 2001; Кузярін, 2001.

Автор:

Т.Л. Андрієнко-Малюк, Д.В. Дубина