Угруповання формації чаберу кримського
(Saturejeta tauricae)
Асоціації:
Борознистокострицево - кримськочаберова (Saturejetum (tauricae) festucosum (rupicolae)), скельнолюцерново - кримськочаберова (Saturejetum (tauricae) medicagosum (rupestris)), стевеносонцецвітово - кримськочаберова (Saturejetum (tauricae) helianthemosum (stevenii)).
Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань:
11,5; І; 2;"рідкісні".
Поширення в Україні:
Гірський Крим, передгір’я (Білогірський р-н, Сімферопольський р-н).
Фізико-географічні умови:
На верхніх частинах (карнизах) стрімких схилів вапнякових відслонень.
Біотоп:
Томіляри.
Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість:
Рідкісний тип асоційованості домінантів. Співдомінант - люцерна скельна (Medicago rupestris) - занесений до ЧКУ.
Ботаніко-географічна значущість:
Рідкісні ендемічні угруповання, домінант та співдомінант яких є вузькими ендеміками.
Ценотична структура та флористичне ядро:
Загальне проективне покриття становить 20 - 50%, чаберу кримського (Satureja taurica) - 10 - 30%, а співдомінантів, зокрема люцерни скельної, сонцецвіту Стевена (Helianthemum stevenіі) або костриці борознистої (Festuca rupicola) - до 20%. Угруповання формуються в екстремальних, навіть для томілярів, умовах, тому їх флористичний склад дуже бідний. Тут трапляються лише ксеропетрофітні види, а саме: лагозерис пурпуровий (Lagoseris purpurea) (занесений до ЧКУ), ранник скельний (Scrophularia rupestris), фумана лежача (Fumana procumbens), загнітник головчастий (Paronуchia cephalotes) тощо.
Потенціал відновлюваності:
Стійкі до впливу антропогенних факторів, але дуже погано відновлюються після руйнування екотопів.
Режим збереження:
Регульованої заповідності та заказний.
Забезпеченість охороною:
Охороняються в комплексних пам’ятках природи загальнодержавного значення"Гора Ак-Кая","Гора останець Мангуп Кале" (АР Крим).
Біотехнічні та созотехнічні рекомендації:
Включення місцезростань, що не охороняються, до природно-заповідного фонду та до структурних елементів екомережі.
Джерела інформації:
Вакаренко, Шеляг-Сосонко, Дидух, 1987; ШелягСосонко, Дидух, Дубина и др., 1991; Дидух, 1992.
Автор:
Л.П. Вакаренко