Угруповання скельнодубово - букових лісів

(Querceto (petraeae) - Fagetа (sylvaticae))

Асоціації:

Скельнодубово - буковий ліс волосистоосоковий (Querceto (petraeae) - Fagetum (sylvaticae) caricosum (pilosae)), скельнодубово - буковий ліс гайовоожиковий (Querceto (petraeae) - Fagetum (sylvaticae) luzulosum (luzuloiditis)), скельнодубово - буковий ліс залозистозубницевий (Querceto (petraeae) - Fagetum (sylvaticae) dentariosum (glandulosae)), скельнодубово - буко вий ліс запашнопідмаренниковий (Querceto (petraeae) - Fagetum (sylvaticae) galiosum (odorati)), скельнодубово - буковий ліс малобарвінковий (Querceto (petraeae) - Fagetum (sylvaticae) vincosum (minoris)), скельнодубово - буковий ліс сколопендроволистовиковий (Querceto (petraeae) - Fagetum (sylvaticae) phyllitidosum (scolopendrii)), скельнодубово - буковий ліс чорницевий (Querceto (petraeae) - Fagetum (sylvaticae) vacciniosum (myrtilli)), скельнодубово - буковий ліс шорсткоожиново - запашнопідмаренниковий (Querceto (petraeae) - Fagetum (sylvaticae) ruboso (hirti) - galiosum (odorati)), скельнодубово - буковий ліс шорсткоожиново - чорницевий (Querceto (petraeae) - Fagetum (sylvaticae) ruboso (hirti) - vacciniosum (myrtilli)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань:

11,5 - 12,1; І; 2;"перебувають під загрозою зникнення".

Поширення в Україні:

Крайові хребти північного (Івано-Франківська обл.) та південного (Закарпатська обл.) макросхилів Українських Карпат, Буковин-ське Перед карпаття (Чернівецька обл.).

Фізико-географічні умови:

Помірна кліматична зона, схили пiвнічних та південних експозицій середньої (200) крутизни із середньо- та сильноскелетними свіжими буроземами із наявністю багатих вапнякових включень конгломератів, що відзначаються високими водопроникністю та теплоємкістю у межах висот 500 - 870 м н. р. м.

Біотоп:

Букові ліси Західної України.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість:

Рідкісний тип асоційованості у деревостані едифікатора та співедифікатора, еколого-ценотичні оптимуми яких є різними.

Ботаніко-географічна значущість:

Східна межа поширення угруповань. Домінанти травостою - ожика гайова (Luzula luzuloidеs) та листовик сколопендровий (Phyllitis scolopendrium) - на північній межі суцільного поширення.

Ценотична структура та флористичне ядро:

Деревостани двох’ярусні із зімкнутістю крон 0,6 - 0,7. Перший ярус утворює дуб скельний (Quercus petraea) (0,2 - 0,3). У другому ярусі панує бук лісовий (Fagus sylvatica) (0,5 - 0,6). Поодиноко зростає граб звичайний (Carpinus betulus). Висота деревостану досягає 20 - 28 м, який в евтрофних умовах має продуктивність І бонітету, а в мезотрофних - ІІ - ІІІ бонітетів. Ярус підліску звичайно не сформований, подекуди його утворює ожина шорстка (Rubus hirtus) (0,2), поодиноко трапляються ліщина звичайна (Corylus avellana) та калина звичайна (Viburnum opulus). Залежно від зімкнутості крон проективне покриття травостою з участю чагарничків коливається від 10% до 50%. Його основу становлять неморальномонтанні види. Домінують підмаренник запашний (Galium odoratum), зубниця залозиста (Dentaria glandulosa), куничник очеретяний (Calamagrostis arundinacea), осока волосиста (Carex pilosa), ожика гайова, листовик сколопендровий, барвінок малий (Vinca minor) та бореальний чагарничок - чорниця (Vaccinium myrtillus).

Потенціал відновлюваності:

Слабкий, подекуди дуже слабкий у дуба скельного, добрий у бука. Спостерігається зміна порід.

Режим збереження:

Регульованої заповідності.

Забезпеченість охороною:

Охороняються у Карпатському БЗ (Угольський заповідний масив), заповідному урочищі"Городище" (Івано-Франківська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації:

Організація моніторингу за станом угруповань. Сприяння відновленню дуба скельного та відновленню ареалу угруповань. Включення місцезростань рослинних угруповань, що не охороняються, до природно-заповідного фонду.

Джерела інформації:

Косець, 1949, 1954, 1971; Голубец, Малиновский, 1969; Горохова, Солодкова, 1970; Стойко, 1977; Стойко и др., 1980а; Стойко, Тасєнкевич, Мілкіна, 1982; Мілкіна, 1987, 1990; Шеляг-Сосонко, Попович, Устименко, 1997; Стойко та ін., 1998; Шеляг-Сосонко та ін., 2002.

Автор:

П.М. Устименко, С.М. Стойко