Угруповання формації люцерни скельної

(Medicageta rupestris)

Асоціації:

Кримськочаберово - скельнолюцернова (Medicagetum (rupestris) saturejosum (tauricae)), стевеносонцецвітово - скельнолюцернова (Medicagetum (rupestris) helianthemosum (stevenii)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань:

16,4; І; 1;"рідкісні".

Поширення в Україні:

Гірський Крим, передгір’я.

Фізико-географічні умови:

На верхніх частинах (карнизах) стрімких схилів вапнякових відслонень, де внаслідок дренажу або змиву формуються екстремально посушливі умови.

Біотоп:

Томіляри.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість:

Унікальний тип асоційованості. Домінант - люцерна скельна (Medicago rupestris) - занесена до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість:

Рідкісні ендемічні угруповання, домінант яких є вузьким ендеміком передгір’я Криму, а співдомінанти - кримськими ендеміками.

Ценотична структура та флористичне ядро:

Низькорослі угруповання мають загальне проективне покриття 20 - 40%, люцерни скельної - до 20%, співдомінантів, зокрема, чаберу кримського (Satureja taurica) - 10 %, сонцецвіту Стевена (Helianthemum stevenіі) - 10 - 15%. Угруповання чагарничків формуються в екстремально сухих, навіть для томілярів умовах, тому їх флористичний склад дуже бідний. Тут трапляються лише ксеропетрофітні види, а саме: костриця борозниста (Festuca rupicola), ранник скельний (Scrophularia rupestris), фумана лежача (Fumana procumbens), загнітник головчастий (Paronуchia cephalotes), лагозерис пурпуровий (Lagoseris purpurea) (занесений до ЧКУ) тощо.

Потенціал відновлюваності:

Дуже слабкий.

Режим збереження:

Абсолютної заповідності.

Забезпеченість охороною:

Охороняються у комплексних пам’ятках природи загальнодержавного значення"Гора Ак-Кая","Гора останець Мангуп Кале" (АР Крим).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації:

Картування нових місцезнаходжень, дослідження динаміки угруповань, включення місцезростань, що не охороняються, до природно-заповідного фонду та до структурних елементів екомережі.

Джерела інформації:

Вакаренко, Шеляг-Сосонко, Дидух, 1987; ШелягСосонко, Дидух, Дубина и др., 1991; Дидух, 1992.

Автор:

Л.П. Вакаренко