Угруповання формації осоки низької

(Cariceta humilis)

Асоціації:

Білуватодроково - низькоосокова (Caricetum (humilis) genistosum (albidae)), валіськокострицево - низькоосокова (Caricetum (humilis) festucosum (valesiacae)), волосистоковилово - низькоосокова (Caricetum (humilis) stiposum (capillatae)), гребінчастокипцево - низькоосокова (Caricetum (humilis) koeleriosum (cristatae)), дрібноквіткоприворотнево - низькоосокова (Caricetum (humilis) alchemillosum (tytthanthae)), кальєчебрецево - низькоосокова (Caricetum (humilis) thymosum (callieri)), каменелюбноковилово - низькоосокова (Caricetum (humilis) stiposum (lithophilae)), каппадокійськостоколосово - низькоосокова (Caricetum (humilis) bromopsidosum (cappadocicae)), короткоголовоюрінеєво - низькоосокова (Caricetum (humilis) jurineosum (brachycephalae)),кримськочебрецево - низькоосокова(Caricetum (humilis) thymosum (taurici)), лессінгоковилово - низькоосокова (Caricetum (humilis) stiposum (lessingianae)), маршаллочебрецево - низькоосокова (Caricetum (humilis) thymosum (marschalliani)), найкрасивішоковилово - низькоосокова (Caricetum (humilis) stiposum (pulcherrimae)),паннонськосамосилово - низькоосокова(Caricetum (humilis) teucriosum (pannonicae)), перистокуцоніжково - низькоосокова (Caricetum (humilis) brachypodiosum (pinnati)), прибережностоколосово - низькоосокова (Caricetum (humilis) bromopsidosum (ripariae)), пустельновівсюнцево - низькоосокова (Caricetum (humilis) helictotrichosum (desertori)), середньотрясучково - низькоосокова (Caricetum (humilis) brizidosum (mediae)), стевеносонцецвітово - низькоосокова (Caricetum (humilis) helianthemosum (stevenii)),хейфлеровосеслерієво - низькоосокова (Caricetum (humilis) sesleriosum (heufleranae)), яйлосамосилово - низькоосокова (Caricetum (humilis) teucriosum (jailae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань:

9,5 - 15,1; І, ІІ; 3;"перебувають під загрозою зникнення".

Поширення в Україні:

Подільська, Придніпровська, Середньоруська височини, Донецький кряж, яйли Гірського Криму.

Фізико-географічні умови:

Схили гір, горбів, яйлинських гребенів та карстових лійок, переважно південної, рідше східної або західної експозиції з дерново-карбонатними, а на яйлах з гірсько-степовими малопотужними чорноземними ґрунтами на карбонатах, а також опуклі міжбалкові останці з відслоненнями крейди.

Біотоп:

Різнотравно-низькоосокові степи.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість:

Рідкісний тип асоційованості домінанта та співдомінанта. Співдомінанти - ковила найкрасивіша (Stipa pulcherrima), к. Лессінга (S. lessingiana), к. волосиста (S. capillata) - занесені до ЧКУ, к. каменелюбна (S. lithophila) - до ЧКУ, ЄЧС та ЧК МСОП.

Ботаніко-географічна значущість:

В Україні проходить північна межа ареалу угруповань, що мають диз’юнктивне поширення.

Ценотична структура та флористичне ядро:

Угруповання з домінуванням осоки низької (Carex humilis) відзначаються значним синтаксономічним та флористичним різноманіттям. Це пов’язано з особливостями їх географічного поширення. Три ексклави низькоосокових степів (подільський, середньоруський та кримський) розміщені на значній відстані один від одного, і кожен з них характеризується особливим складом співдомінантів і асектаторів угруповань. Загальне проективне покриття травостою низькоосокових угруповань коливається від 50 до 95%. Вони можуть мати різну вертикальну диференціацію травостою (від одного до трьох під’ярусів), інколи відмічається наземний моховий ярус (10 - 20%). Едифікатор угруповань - осока низька - досягає висоти 10 см і має проективне покриття в різних угрупованнях від 25 до 50%. Найпоширенішими є угруповання зі співдомінуванням костриці валіської (Festuca valesiaca), ковили найкрасивішої, к. волосистої, келерії гребінчастої (Koeleria cristata), стоколосу прибережного (Bromopsis riparia); вони трапляються практично в усіх частинах ареалу формації осоки низької.

В Гірському Криму співдомінантами з проективним покриттям 20 - 30% виступають такі види, як ковила каменелюбна, к. найкрасивіша, стоколос каппадокійський (Bromоpsis cappadocica), куцоніжка периста (Brachypodium pinnatum), приворотень дрібноквітковий (Alchemilla tytthantha), чебрець Кальє (Thymus callieri), ч. кримський, (Th. tauricus), самосил яйли (Teucrium jailae), сонце цвіт Стевена (Helianthemum stevenii), дрік білуватий (Genista albida) тощо. У травостої переважають лучно-степові понтичні та понтичносубсередземноморські види, значну частку складають гірсько-кримські ендеміки - чебрець Кальє, сонцецвіт Стевена, сон кримський (Pulsatilla taurica), залізниця кримська (Sideritis taurica) тощо.

На Подільській височині співдомінантами виступають вівсюнець пустельний (Helictotrichon desertorum), самосил паннонський (Teucrium pannonicum), сеслерія Хефлерова (Sesleria heufleriana), лемботропіс чорніючий (Lembotropis nigricans), чебрець Маршаллів (Thymus marschallianus), а також трясучка середня (Briza media) та куцоніжка периста. В цих угрупованнях зростають такі рідкісні реліктові види, як відкасник татарниколистий (Carlina onopordifolia), шиверекія подільська (Schiverekia podolica), вовчі ягоди пахучі (Daphne cneorum), в’язіль увінчаний (Coronilla coronata), гіпокрепіс чубатий (Hippocrepis comosa), ясенець білий (Dictamnus albus) тощо.

На Донецькому кряжі відмічені асоціації із співдомінуванням костриці валіської (Festuca valesiaca) та юрінеї короткоголової (Jurinea brachycephala), у їх складі багато кретофільних видів, таких як сонцецвіт крейдяний (Helianthemum cretaceum), чебрець крейдяний (Thymus cretaceus), волошка вугільна (Centaurea carbonata) тощо.

Потенціал відновлюваності:

Задовільний.

Режим збереження:

Регульованої заповідності або заказний.

Забезпеченість охороною:

Охороняються в Українському степовому ПЗ (відділення Крейдова флора та Михайлівська цілина), ПЗ"Медобори", Кримському ПЗ, Ялтинському гірсько-лісовому ПЗ, НПП"Подільські Товтри", НПП"Святі гори", ботанічному заказнику загальнодержавного значення"Вишнева Гора" (Рівненська обл.), комплексній пам’ятці природи загальнодержавного значення"Касова Гора", комплексних пам’ятках природи місцевого значення"Великі Голди","Скельно-флористичний резерват" (Івано-Франківська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації:

Моніторинг за станом угруповання. Включення місцезнаходжень до нових територій природно-заповідного фонду та екомережі.

Джерела інформації:

Богайчук, Куковиця, 1969; Куковица, Шеляг-Сосонко, 1970; Куковица, 1973, 1976; Шеляг-Сосонко, Жижин, Куковица, 1975; ШелягСосонко, Дидух, 1980; Дідух, Вакаренко, 1984; Орлов, 1984; Кондратюк и др., 1988; Дидух, 1992; Ткаченко, Дідух, Генов та ін., 1998.

Автор:

Л.П. Вакаренко