Угруповання формації ковили гранітної

(Stipeta graniticolae)

Асоціації:

Бульбистотонконогово - гранітноковилова (Stipetum (graniticolae) poosum (bulbosae)), валіськокострицево - гранітноковилова (Stipetum (graniticolae) festucosum (valesiacae)), вапняковочебрецево - гранітноковилова (Stipetum (graniticolae) thymosum (calcarei)), волосистоковилово - гранітноковилова (Stipetum (graniticolae) stiposum (capillatae)), низькоосоково - гранітноковилова (Stipetum (graniticolae) caricosum (humilis)), українськоковилово - гранітноковилова (Stipetum (graniticolae) stiposum (ucrainicae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань:

13,1 - 14,4; І; 2;"рідкісні".

Поширення в Україні:

Підзона справжніх степів у межах Придніпровської та Приазовської височин, а також півдня Донецького кряжу (Миколаївська, Кіровоградська, Запорізька, Донецька області).

Фізико-географічні умови:

Схили південної експозиції зі змитими та нерозвиненими щебенистими ґрунтами, на відслоненнях гранітів, рідше - пісковиків з розсипами щебеню та уламками граніту. Домінуючий вид - ковила гранітна (Stipa graniticola) - облігатний петрофільний псамомезоксерофіт.

Біотоп:

Справжні злакові степи. Різнотравно-валіськокострицево-ковилові (з домінуванням ковили найкрасивішої (Stipa pulcherrima), к. Лессінга

(S. lessingiana), к. української (S. ucrainica), к. понтійської (S. pontica)).

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість:

Рідкісний тип асоційованості домінуючих видів. Формування ерозіофільних проценозів та угруповань агломеративного типу на кам’янистих схилах, гребенях гряд та осипах.

Домінант (ковила гранітна) та співдомінанти (к. українська, к. волосиста

(S. capillata)) занесені до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість:

Домінант є причорноморським ендеміком, облігатним петрофільним видом, спорідненим з типовим псамофітом - ковилою дніпровською (Stipa borysthenica).

Ценотична структура та флористичне ядро:

Доволі зріджені (загальне проективне покриття до 40%), напівагломеративні, одноярусні трав’яні угруповання з добре вираженими двома-трьома під’ярусами, в складі яких переважають ксерофільні щільнодернинні злаки і степове та петрофільне різнотрав’я. У першому під’ярусі (50 - 110 см заввишки) переважають ковила гранітна, к. волосиста, к. українська та костриця валіська (Festuca valesiaca). Осібне проективне покриття едифікатора незначне і не перевищує 10 - 20%. У другому під’ярусі (10 - 50 см) переважає петрофільне різнотрав’я з помітною домішкою ефемерів та ефемероїдів. Основу травостоїв формують евразійські степові види: ковила волосиста, костриця валіська, тонконіг бульбистий (Poa bulbosa), кипець гребінчастий (Koeleria cristata), молочай Сегієрів (Euphorbia seguieriana), полин австрійський (Artemisia austriaca) та ін. До них домішуються понтичні та вузьколокальні облігатно-петрофільні види, а саме: ковила українська, чебрець вапняковий (Thymus calcareus), юринея гранітна (Jurinea granitica), грабельки Бекетова (Erodium beketowii) тощо. Внаслідок слабкої зімкнутості травостою часто добре розвивається наземний покрив (покриття 15 - 20%) з мохів та лишайників.

Потенціал відновлюваності:

Слабкий.

Режим збереження:

Регульованої заповідності, заказний.

Забезпеченість охороною:

Незначні за площею локалітети охороняються у відділеннях Українського степового ПЗ (Кам’яні Могили, Кальміуське відділення) та Луганського ПЗ (Провальський степ), РЛП"Половецький степ" (Донецька обл.), РЛП"Гранітно-степове Побужжя" (Миколаївська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації:

Регламентована експлуатація (сінокосіння, випас), тривалий"відпочинок" кам’янистих степів на пасовищних угіддях. Виявлення та охорона існуючих місцезростань.

Джерела інформації:

Зиман, Івашин, Хархота, 1972; Ткаченко, 1973; Зеленая книга ..., 1987; Кондратюк та ін., 1988; Ткаченко, Чуприна, 1995; Ткаченко та ін., 1998.

Автор:

В.С. Ткаченко