Методика синфітосозологічної оцінки природних рослинних угруповань, які підлягають охороні та занесені до Зеленої книги України
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони
навколишнього природного
середовища України
від 27.05. 2009 р. № 257
Синфітосозологічна оцінка рослинних природних угруповань (далі угруповання) проводиться з метою виявлення угруповань, які підлягають охороні для включення їх до Зеленої книги України. Оцінка угруповань базується на принципах значущості домінуючих видів, що беруть участь у формуванні угруповання як функціональної, так і конкретно-територіальної системи. Виділено вісім діагностичних ознак угруповань, кожна з яких має чотири градації. Останні, залежно від потенційного значення для збереження і функціонування угруповання, оцінюються в балах (від 1 до 4). Оскільки ці діагностичні ознаки нерівноцінні, запропоновано використовувати коефіцієнт вартості ознак (від 1 до 8). Діагностичні ознаки, їх градації та коефіцієнти вартості наведені в таблиці 1.
Ознака "фітоценотична значущість" характеризує типи асоційованості популяцій домінуючих видів в угрупованні. Унікальний тип асоційованості характеризує поєднання пануючих видів, коли ними є види, занесені до "Червоної книги України" (ЧКУ) чи "Європейського Червоного списку" (ЄЧС), або вузькі ендеміки (не занесені до ЄЧС та ЧКУ), чи перші й другі разом, а також поєднання домінантів, які за генетичними, фенотипічними та іншими ознаками, а також екологічною приуроченістю відрізняються від типових зональних. Рідкісний тип асоційованості характеризує поєднання домінантів у головному ярусі або домінантів головного ярусу з домінантами підлеглих ярусів, де тільки один із них є ендемічним видом або видом із ЧКУ (чи ЄЧС), чи це широко розповсюджені види різних елементів флор, що вирізняються за екологічною або ценотичною приуроченістю. Звичайний тип асоційованості характеризує поєднання зональних широко розповсюджених домінуючих видів.
Ознака "фітосозологічна значущість" характеризує угруповання з позицій наявності чи відсутності серед видів-домінантів таких, що охороняються на міжнародному або національному рівні. Залежно від созологічної цінності домінантів кількісні показники цієї ознаки зменшуються (на 1 бал) у такому порядку: домінант, занесений до міжнародних Червоних списків; домінант чи співдомінант головного ярусу, занесений до "Червоної книги України"; домінант підлеглих ярусів, занесений до "Червоної книги України"; домінанти, що не мають аутсозологічного значення.
Ознака "ботаніко-географічна значущість" характеризує поширення домінуючих видів угруповання на території України в градації (в порядку зменшення вартості ознаки) від домінанта-ендеміка чи виду з диз’юнктивним ареалом (мега-, макро-, мезодиз’юнкції) до широко розповсюдженого в межах ареалу домінанта.
Ознака "регіональна репрезентативність" характеризує представленість угруповань у системі геоботанічного районування. Найціннішими угрупованнями є ті, що репрезентують геоботанічний округ.
Ознака "еколого-ценотична амплітуда та щільність поширення" характеризує поширення угруповання в аспекті частоти його трапляння.
Таблиця 1. Синфітосозологічна оцінка синтаксонів рослинності України
| Ознаки угруповання | Коеф. вартості ознаки | Градація ознак та їх оцінка у балах | |||
| 4 | 3 | 2 | 1 | ||
| Фітоценотична значущість | 8 | Унікальний тип асоційованості домінантів | Рідкісний тип асоційованості домінантів головного ярусу | Рідкісний тип асоційованості домінантів та співдомінантів усіх ярусів | Звичайний тип асоційованості домінантів та співдомінантів |
| Фітосозологічна значущість | 7 | Едифікатор та домінанти підлеглих ярусів занесені до ЄЧС | Едифікатор та співедифікатор занесені до ЧКУ | Домінанти підлеглих ярусів занесені до ЧКУ | Домінанти не мають созологічного значення |
| Ботаніко-географічназначущість | 6 | Едифікатор чи домінант є ендеміком, диз'юнктивноареальним видом | Едифікатор чи домінант головного ярусу - на межі ареалу | Домінант підлеглого ярусу - на межі ареалу | Угруповання знаходиться у межах ареалу |
| Регіональна репрезентативність | 5 | Трапляється лише в одному геоботанічному окрузі | Трапляється лише в одній геоботанічній підпровінції | Трапляється лише в одній геоботанічній провінції | Трапляється ширше |
| Еколого-ценотична амлітуда та щільність поширення | 4 | Вузько розповсюджене угруповання із низьким ступенем концентрації | Вузько розповсюджене угруповання із високим ступенем концентрації | Широко розповсюджене угруповання із низьким ступенем концентрації | Широко розповсюджене угруповання із високим ступенем концентрації |
| Характер зміни ареалу | 3 | Постійно низький | Згасаючий | Стабільний | Експансивний |
| Положенняв сукцесійному ряду | 2 | Клімакс, субклімакс | Серійне довготривале | Серійне короткотривале | Дигресивне |
| Потенціал відновлюваності | 1 | Дуже слабкий | Слабкий | Задовільний | Добрий |
Розглядаються:
а) вузько розповсюджені угруповання (від одного до кількох геоботанічних округів) з низьким (від одного до кількох місцезростань) та високим (місцезростання відмічені в межах усього регіону) ступенями концентрації у місцях їх поширення;
б) широко розповсюджені угруповання (від геоботанічної провінції і ширше) з низьким (кілька місцезростань) та високим (повсюдне трапляння) ступенями концентрації у місцях поширення.
Ознака "характер зміни ареалу" характеризує активність зміни ареалу угруповань. Для постійно низького типу характерна стабільно низька, для згасаючого - така, що знижується, для стабільного, - така, що тримається на одному рівні, для експансивного - підвищена здатність угруповань до розширення ареалу.
Ознака "положення в сукцесійному ряду" характеризує динамічний стан угруповання за шкалою "від клімаксового - до дигресивного". Клімакс - це стан угруповання, що досягло у своєму розвитку стійкої відповідності з кліматичними умовами. Субклімакс - рослинне угруповання, яке під впливом певного фактора зупинилося у своєму розвитку на попередній стадії. Довготривало похідні угруповання - це ті угруповання, які можуть відновитися до стану природних (або близьких до таких) через ряд проміжних стадій. Короткотривало похідні угруповання - ті, які в процесі природного формування трансформуються безпосередньо в природні. Дигресивне угруповання - це угруповання погіршеного стану (будови, складу, продуктивності) через зовнішні чи внутрішні причини.
Ознака "потенціал відновлюваності" характеризує здатність домінуючих видів до природного відновлення у конкретних екологічних умовах, починаючи від дуже слабкого.
Інтегральна оцінка синтаксонів враховує значення всіх ознак з позицій їх созологічної цінності. Вона здійснюється за допомогою синфітосозологічного індексу (СФІ) як інтегрального показника. Останній обчислюється шляхом отримання сум показників оцінок ознак угруповання (СО), які множаться на рангові коефіцієнти їх созологічного значення (К). Загальна сума ділиться на кількість діагностичних ознак (Н).
СФІ=СО1К1+СО2К2+.../Н
Визначені СФІ кожної асоціації дозволяють виділити синфітосозологічні класи (СФК). Вони виділяються за показниками СФІ (таблиця). Угруповання, СФІ яких більше 11, належать до I, найвищого, синфітосозологічного класу. Це найцінніші, з огляду на охорону ценорізноманіття, і найвразливіші, щодо зовнішнього впливу, угруповання. До II синфітосозологічного класу включені угруповання, СФІ яких коливається від 8 до 11; це регіонально рідкісні, досить вразливі угруповання. До III синфітосозологічного класу включені угруповання, СФІ яких знаходиться у межах від 5 до 7,9; це типові зональні угруповання, досить широко розповсюджені й досить стійкі до дії антропогенних факторів. IV синфітосозологічний клас має найнижчі показники СФІ (менше 5) і відзначається найнижчим синфітосозологічним значенням угруповань.
Приклад визначення синфітосозологічного індексу
| Асоціація | Вартість ознаки (за номерами) | Сума балів (S) | СФІ (S/8) | СФК | |||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | ||||
| Amygdaletum (папае) caraganosum (fruticis) | 16 | 7 | 6 | 10 | 16 | 12 | 6 | 1 | 74 | 9.3 | II |
| Amygdaletum (папае) festucosum (valesiacae) | 8 | 7 | 6 | 5 | 16 | 12 | 8 | 2 | 64 | 8.0 | II |
| Calophacetum (wolgaricae) stiposum (capillatae) | 12 | 21 | 24 | 5 | 16 | 12 | 8 | 2 | 101 | 12.6 | I |
| Hedysaretum cretaceum purum | 16 | 21 | 18 | 20 | 16 | 12 | 6 | 2 | 111 | 13.9 | I |
| Glycyrrizetum (glabrae) leymosum (sabulosae) | 16 | 7 | 6 | 5 | 16 | 6 | 6 | 2 | 64 | 8.0 | II |
| Paeonietum (tenuifoliae) stiposum (tirsae) | 16 | 21 | 6 | 5 | 16 | 9 | 6 | 2 | 81 | 10.1 | II |
| Stipetum (capillatae) bromopsidosum (ripariae) | 8 | 21 | 6 | 5 | 8 | 6 | 8 | 2 | 64 | 8.0 | II |
| Festucetum (valesiacae) crinitariosum (villosae) | 8 | 7 | 6 | 5 | 8 | 6 | 6 | 1 | 47 | 5.9 | III |
До Зеленої книги України заносяться усі рослинні угруповання І синфітосозологічного класу, а також ті рослинні угруповання ІІ синфітосозологічного класу, які потребують охорони. Перший клас об’єднує асоціації, найвразливіші до антропогенного впливу, збереження яких має забезпечуватися в системі природно-заповідного фонду на територіях та об’єктах високого рангу (природні заповідники, національні природні парки). До другого синфітосозологічного класу належать регіонально рідкісні асоціації, менш вразливі до зовнішнього впливу; їх збереження може бути здійснене в регіональних ландшафтних парках, заказниках, пам’ятках природи та заповідних урочищах або на територіях господарських угідь зі спеціальним режимом охорони та використання.