Угруповання дніпровськоберезових лісів

(Betuletа borysthenicae)

Асоціації:

Дніпровськоберезовий ліс наземнокуничниковий (Betuletum (borysthenicae) calamagrostidosum (epigeioris)), дніпровськоберезовий ліс повзучопирійовий (Betuletum (borysthenicae) elytrigiosum (repentis)), дніпровськоберезовий ліс розмаринолистовербово - беккерокострицевий (Betuletum (borysthenicae) salicoso (rosmarinifoliae) - festucosum (beckerii)), звичайнодубово - дніпровськоберезовий ліс лісовотонконоговий (Querceto (roboris) - Betuletum (borysthenicae) poosum (sylvicolae)), звичайнодубово - дніпровськоберезовий ліс очеретовий (Querceto (roboris) - Betuletum (borysthenicae) phragmitosum (australis)), осиково - дніпровськоберезовий ліс лісовотонконоговий (Populeto (tremulae) - Betuletum (borysthenicae) poosum (sylvicolae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань:

13,6 - 14,6; І; 2;"перебувають під загрозою зникнення".

Поширення в Україні:

Піщані річкові тераси (арени) у пониззях Дніпра та Південного Бугу.

Фізико-географічні умови:

Котловини видування на аренах, де формуються дернові середньопотужні пухкі піщані підзолисті (іноді поховані, торфуваті) ґрунти із домішкою мулуватої (пилуватої) фракції. Водозабезпечення переважно за рахунок верховодки.

Біотоп:

Піонерні лісо-чагарникові угруповання.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість:

Рідкісний тип асоційованості домінуючих видів деревостану та травостою, домінант головного ярусу яких - береза дніпровська (Betula borysthenica) - занесений до ЧКУ.

Ботаніко-географічна значущість:

Домінант головного ярусу - береза дніпровська - є ендеміком. Природні угруповання скорочують свій ареал.

Ценотична структура та флористичне ядро:

Двох’-, триярусні лісові угруповання, плямисто розташовані на аренах по днищах котловин видування (колки). Перший ярус (8 - 12 м заввишки, зімкнутість крон 0,5 - 0,7) формує береза дніпровська IV бонітету, нерідко із домішкою дуба звичайного (Quercus robur) або осики (Populus tremula), зрідка - груші звичайної (Pyrus communis). У підліску, висотою 0,5 - 3,0 м із зімкнутістю 0,1 - 0,2, переважає верба розмаринолиста (Salix rosmarinifolia) з участю жостеру проносного (Rhamnus cathartica), терена колючого (Prunus spinosa), дроку дніпровського (Genista borysthenica), зіноваті дніпровської (Chamaecytisus borysthenicus), крушини ламкої (Frangula alnus), ожини сизої (Rubus caesius). Нерідко цей ярус зовсім відсутній. Трав’яний ярус з проективним покриттям 30 - 80% формують лісові види - купина пахуча (Polygonatum odoratum), конвалія звичайна (Convallaria majalis), тонконіг лісовий (Poa sylvicola), т. звичайний (P. trivialis), лучно-степові види - куничник наземний (Calamagrostis epigeios), пирій пов-зучий (Elytrigia repens), тимофіївка степова (Phleum phleoides), водно-болотні види - очерет південний (Phragmites australis) та псамофітно-лучно-степові види - мітлиця велетенська (Agrostis gigantea), житняк Лавренків (Agropyron lavrenkoanum), костриця гладенька (Festuca laeviuscula).

Потенціал відновлюваності:

Задовільний.

Режим збереження:

Регульованої заповідності або заказний в об’єктах ПЗФ, заказний або збалансованого користування - на територіях решти місцезростань.

Забезпеченість охороною:

Охороняються у Чорноморському БЗ (ІваноРибальчанська та Солоноозерна заповідні ділянки), РЛП"Кінбурнська коса" (Миколаївська обл.), лісовому заказнику загальнодержавного значення"Березові колки" (Херсонська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації:

Обмежене лісокористування, що не призводить до зменшення частки домінантного виду головного ярусу та скорочення ареалу. Включення найцінніших ділянок, що не охороняються, до природно-заповідного фонду.

Джерела інформації:

Лавренко, Прянішніков, 1926; Косець, 1936; Гордиенко, 1969; Косець, Ткаченко, 1973; Зеленая книга ..., 1987; Ткаченко та ін., 1997; Ткаченко, Лисенко, 1998; Шеляг-Сосонко та ін., 2002; Бойко та ін., 2005.

Автор:

В.С. Ткаченко