Угруповання формації куширу донського

(Ceratophylleta tanaitici)

Асоціації:

Болотноцанікелієво - донськокуширова (Ceratophylletum (tanaitici) zannichelliosum (palustris)), донськокуширова чиста (Ceratophylletum tanaitici purum), звичайнопухирниково - донськокуширова (Ceratophylletum (tanaitici) utriculariosum (vulgaris)), малорясково - донськокуширова (Ceratophylletum (tanaitici) lemnosum (minoris)), морськорізухово - донськокуширова (Ceratophylletum (tanaitici) najadosum (marinae)), спіроделево - донськокуширова (Ceratophylletum (tanaitici) spirodelosum (polyrrhizae)), триборозенчасторясково - донськокуширова (Ceratophylletum (tanaitici) lemnosum (trisulcae)).

Cинфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус угруповань:

13,6; І; 3;"рідкісні".

Поширення в Україні:

Лісостепова і степова зони. У водоймах долин річок Сіверського Дінця (Харківська обл.) та Сули (Полтавська обл.), плавневих озерах Дніпра (Херсонська, Дніпропетровська, Черкаська області), Південного Бугу (Миколаївська обл.), Дністра, Дунаю (Одеська обл.).

Фізико-географічні умови:

В евтрофних непроточних, рідше слабопроточних прісноводних і слабосолонуватоводних водоймах зі слаболужною реакцією середовища, помірним поверхневим і протягом вегетації коливанням рівня води, мулистими донними відкладами з домішкою детриту, товщею води 40-70 (100) см. В озерах, затоках річок, водоймах плавнів, мілководдях штучних водосховищ, у ставках, затоплених кар’єрах торфорозробок, занедбаних меліоративних каналах. Зниження рівня води до 20 - 25 см стимулює розвиток угруповань.

Біотоп:

Прісноводні і слабозасолені водойми евтрофного типу, зона вільноплаваючих занурених водних макрофітів.

Фітоценотична та аутфітосозологічна значущість:

Звичайний тип асоційованості домінуючих видів. Домінант - кушир донський (Ceratophyllum tanaiticum) - занесений до ЄЧС.

Ботаніко-географічна значущість:

Едифікатор знаходиться на північнозахідній межі ареалу.

Ценотична структура та флористичне ядро:

Травостій середньогустий (60 - 80%), складається з двох під’ярусів. Перший, наводний, розріджений під’ярус формують спіродела багатокоренева (Spirodela polyrrhiza) (1 - 20%), ряска мала (Lemna minor) (1 - 15%), річіокарп плаваючий (Ricciocarpus natans) (до 1%). Другий, підводний, під’ярус утворює едифікатор - кушир донський (25 - 50%) - та різуха морська (Najas marina) (1 - 20%), цанікелія болотна (Zannichellia palustris) (1 - 15%), пухирник звичайний (Utricularia vulgaris) (1 - 15%), ряска триборозенчаста (Lemna trisulca) (1 - 20%), а також з меншою рясністю - кушир занурений (Ceratophyllum demersum), к. напівзанурений (C. submersum), рдесник сарматський (Potamogeton sarmaticus), р. гребінчастий (P. pectinatus), водопериця колосиста (Myriophyllum spicatum) i руслиця мокрична (Elatine alsinastrum) (усі по 1 - 3%). Переважають види, що зростають у лісостеповій і степовій зонах, зокрема цанікелія болотна, рдесник волосовидний (Potamogeton trichoides), р. Берхтольда (P. berchtoldii), руслиця угорська (Elatine hungarica) та більшість з вищеназваних видів, що ростуть у водоймах хвойнолісової, широколистянолісової і лісостепової зон, а також плюризональні види - спіродела багатокоренева, ряска мала, річіокарп плаваючий, кушир занурений.

Потенціал відновлюваності:

Незадовільний.

Режим збереження:

Абсолютної заповідності.

Забезпеченість охороною:

Охороняються у Дунайському БЗ, а також у лісовому заказнику загальнодержавного значення"Бакайський" (Херсонська обл.), ландшафтному заказнику загальнодержавного значення"Сулинський" (Черкаська обл.), ландшафтному заказнику місцевого значення"Лунг" (Одеська обл.).

Біотехнічні та созотехнічні рекомендації:

Моніторинг за станом угруповань, виявлення нових місцезнаходжень, включення водойм до екомережі.

Джерела інформації:

Лавренко, 1925, 1973; Дубина, Чорна, Борімська, 1985; Дубына, Шеляг-Сосонко, 1989; Дубина, 2006.

Автор:

Д.В. Дубина